Відділ освіти виконкому Апостолівської міської ради
Володимирівський навчально-виховний комплекс
Багатоваріативність, гнучкість форм організації різних видів діяльності: парна, колективна, групова на уроках біології
Доповідь виконала:
вчитель біології
Ляховенко В. В.
2016
Навчальний процес починається з проектування його цілей і завдань. Цілі і завдання визначають всі наступні компоненти процесу – засоби навчання, форми і методи. Зміст навчального матеріалу повинен забезпечувати повноту рішення поставлених завдань. Зміст навчального матеріалу впливає на вибір методів, форм і технічних засобів навчання.
Форми організації навчальної діяльності на уроці:
індивідуальна робота;
фронтальна робота;
групова робота;
парна робота;
бригадна робота;
колективна робота.
Індивідуальна робота передбачає самостійне виконання школярем навчального завдання без взаємодії з іншими школярами, з використанням допомоги вчителя безпосередньо чи опосередковано.
Приклади:
домашня робота виконується на основі рекомендації вчителя;
самостійні, контрольні роботи даються з урахування індивідуальних особливостей учнів, тобто здійснюється особистісно зорієнтоване навчання;
актуалізація опорних знань (на уроці біології 1-2 учні працюють індивідуально біля дошки, інші пишуть біологічний диктант, а потім діти перевіряють).
Групова робота — спосіб організації навчальних занять, під час якого ставиться певне завдання для групи школярів.
Групова робота передбачає, що:
клас на занятті об'єднується у декілька груп для розв'язання конкретних, навчальних завдань;
кожна група отримує певне завдання та виконує його під безпосереднім керівництвом лідера групи або вчителя;
завдання плануються так, щоб можна було враховувати й оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи;
склад групи добирається таким чином, щоб із максимальною ефективністю могли б реалізуватися можливості кожного члена групи. Для цього до груп включають школярів із різним рівнем інформованості (щоб вони мали можливість допомагати одне одному) й ураховуються соціально-психологічні фактори (не включаються до однієї групи ті, хто негативно ставиться до когось із групи).
Форми групової роботи:
ланкові,
бригадні,
парні.
Парна робота: учень демонструє іншому нову отриману інформацію, що сприяє швидкому та якісному її засвоєнню через спілкування між школярами. Наприклад, систематичні категорії, явища, процеси і т. д.
Розрізняють:
Наприклад, складання деформованих речень, текстів: кожній парі дається завдання скласти зі слів речення (2-3); потім ці пари об'єднуються в бригади і складають текст (знаходять зачин, основну частину, кінцівку).
Колективна форма передбачає спілкування, взаємодію учнів.
За словами А. Маслоу, в людині переважають дві потреби – потреба в постійному рості та потреба бути в безпеці, причому переважає саме друга.
Об’єднуючи учнів у групи змінного складу, їм забезпечується почуття власної безпеки, адже тепер не учень особисто відповідає за результати роботи, а вся група. Тому сильні учні ще краще розкривають свої можливості щодо розв’язування різнорівневих завдань, організаторські здібності. Поряд з цим, слабкі учні вже не пригнічені «комплексом неуспішності», вони відчувають підтримку однодумців, вільніше і впевненіше почуваються, включаються в роботу своєї групи.
Учні всієї групи об’єднані спільною метою і знають, що успіх роботи залежить від праці кожного – тільки тоді можна досягти особистої мети, коли товариші по групі також досягнуть успіху.
Групова робота на уроці активізує розумову діяльність учнів, допомагає ліквідувати прогалини в їхніх знаннях, згуртувати класний колектив, привчає працювати самостійно.
Групова робота на уроках буде ефективнішою, якщо її поєднувати з іншими формами організації навчання. Застосування її обумовлюється конкретними завданнями, які розв’язують учні на різних етапах, змістом навчального матеріалу та готовністю учнів класу до роботи в групах.
Приклади окремих уроків
Урок вивчення нового навчального матеріалу.
Спочатку можна провести фронтальний огляд нового навчального матеріалу, а потім більш детальне вивчення його в групах.
Спостерігаючи за роботою учнів у групах, продовжити опитування шляхом фронтальної бесіди, з’ясувати незрозумілі поняття, відповісти на поставлені запитання.
Уроки закріплення та застосування знань, умінь і навичок учнів.
На цих уроках групова робота є найбільш продуктивною. Кожній групі пропонується на картках 5 – 10 завдань початкового, середнього, достатнього та високого рівнів. На розв’язання завдань відводиться 20 – 25 хвилин.
Учні, які виконали завдання, допомагають своїм товаришам по групі. Після цього представники груп, яких призначають учні-асистенти або вчитель, пояснюють біля дошки виконання цих завдань. Учні класу рецензують відповіді.
Головна функція вчителя за групової навчально-пізнавальної діяльності учнів полягає в організації співробітництва учнів у групах. Таке співробітництво передбачає:
розподіл обов’язків між учнями;
аналіз завдання, взаємообмін інформацією;
взаємодопомога, взаємоперевірка та взаємооцінювання один одного.
Учитель повинен дбати про високий навчальний потенціал кожної групи.
Групова навчальна діяльність учнів на уроках має значні переваги в порівнянні з іншими методами, а саме:
Допомагає створювати на уроці умови для формування позитивної мотивації учіння школярів.
Дає можливість здійснювати диференціацію навчання.
Сприяє виробленню вмінь співпрацювати з іншими учнями.
Забезпечує високу активність усіх учнів.
Реалізує їх природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.
Підвищує результативність навчання та розвиток школярів.
Одним з провідних засобів перетворення школи навчання на школу життя, оволодіння учнями навичками планування власної діяльності, навичками вибору способів та шляхів її здійснення, формування та актуалізації життєвого досвіду учнів є метод проектів.
Проект (від латинського – кинутий вперед) – це задум, план, прообраз передбачуваного або можливого об’єкта; сукупність документів і розрахунків, необхідних для його створення.
Першим ввів поняття «метод проектів», науково описав його та спробував класифікувати американський професор В. Кільпатрик. Він проголосив основним завданням школи «виховання вільних громадян», яке має складатися «з системи цільових проектів». Саме В. Кільпатрик виокремив чотири типи шкільних проектів:
Втілення ідеї (або плану) в зовнішню форму.
Отримання естетичної насолоди.
Подолання інтелектуальної перепони.
Здобуття нових знань та досвіду.
Суть проективної технології – у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів і змісту, методів, прийомів, що адаптує навчально-виховний процес до структурних та організаційних вимог навчального проектування. Воно, в свою чергу, передбачає системне й послідовне моделювання тренувального вирішення проблемних ситуацій, що вимагають від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження та розробку оптимальних шляхів їх вирішення, неодмінний публічний захист проектів та аналіз підсумків їх впровадження. Формування інтелектуального й пошукового досвіду є логічним наслідком, але не стратегічною метою такого підходу. Водночас навчальне проектування не лише акцентовано пробуджує проблему в розвитку аналітичних, дослідницьких, комунікативних, організаційних, рефлексійних та інших життєво важливих умінь і навичок, передбачає їх системне застосування, але й цілеспрямовано перевіряє міру їх надійності та ефективності. Отже, проективна технологія принципово відповідає за встановлення міцного зворотного зв’язку між теорією й практикою в процесі навчання, виховання та розвитку особистості учня.
Навчальний проект – це форма організації занять, яка передбачає комплексний характер діяльності всіх його учасників з отримання освітньої продукції за певний проміжок часу (за А. Хуторським); це спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, яка має спільну мету, узгоджені методи, засоби діяльності, спрямована на досягнення спільного результату з розв’язання певної проблеми, яка має значущість для учасників проекту (за М. Бухаркіною).
Люди разом можуть здійснити те, що не в змозі зробити самотужки. Єднання умів і рук, концентрація їхніх сил може стати майже всемогутньою.
Д. Уебстер
Критеріальні вимоги до ПТ:
наявність освітньої проблеми, складність та актуальність якої відповідає навчальним запитам та життєвим потребам учнів;
дослідницький характер пошуку шляхів вирішення проблеми;
структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування;
моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми;
постановка проблеми;
дослідження;
пошук шляхів розв’язання;
експертиза та апробація версій;
конструювання підсумкового проекту (чи його варіантів);
захист проекту;
корекція та впровадження;
самодіяльний характер творчої активності учнів;
практичне чи теоретичне (але обов’язково прикладне) значення результату діяльності (проекту) та готовність до застосування (впровадження);
педагогічна цінність діяльності (учні здобувають знання, розвивають особистісні якості, оволодівають необхідними способами мислення та дій).
[pic]
ОЗНАКИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЕКТУ
[pic] [pic] [pic]
[pic] [pic]
[pic] [pic] [pic] [pic] [pic]
[pic]
За основною діяльністю
За
тривалістю
За кількістю учасників
[pic] [pic] [pic]
[pic]
За характером контактів
За характером координації
[pic] [pic] [pic] [pic]
За формою представлення результатів
За предметно-змістовою галуззю
Діяльність за проектом допомагає учню включитися в активну соціальну дію, подолати суб’єкт-об’єктну педагогічну парадигму.
Велике, а іноді вирішальне значення методу проектів для розвитку життєвої компетентності учня, становлення ключових життєвих компетенцій зумовлено перевагами, які надає педагогу його застосування, а саме:
метод проектів дозволяє перевірити та закріпити на практиці теоретичні знання;
проект забезпечує продуктивний зв'язок теорії та практики у процесі навчання;
життєвим результатом проекту є продукт (що забезпечує цілісність проекту, адже оцінюється завершений проект), а умовами, інструментами його досягнення є компетенція учня;
даний метод сприяє набуттю учнем життєвого досвіду, необхідного розвитку та функціонування як його окремих компетенцій, так і життєвої компетенції в цілому;
участь вихованця у проектній діяльності сприяє формуванню вмінь та навичок, становленню життєвих принципів та цінностей, які в подальшому позитивно впливатимуть на його життєдіяльність.
Участь у проектній діяльності сприяє розвитку життєвої компетентності в цілому, однак найважливішими напрямами застосування методу проектів є розвиток соціальної, інформаційної, політичної (політико-правової) та полікультурної компетенцій.
Метод проектів повинен розглядатися як одна з провідних технологій у процесі інтерактивного навчання.
Так, наприклад, під час вивчення нового матеріалу (8 клас) практикую створення групових короткочасних проектів. Створюються чотири робочі групи по сім осіб, кожна група отримує роздавальний матеріал з теми (наприклад, «Тип Членистоногі»), маркери, фломастери, клей, ватман і завдання на групу.
Завдання груп.
№1. Особливості типу Членистоногі.
Особливості будови та процесів життєдіяльності членистоногих. Різноманітність членистоногих. Середовище існування, особливості життя. Поведінка та процеси розмноження. Представники.
№2. Клас Ракоподібні.
Особливості зовнішньої будови річкового рака. Середовище існування, особливості життя. Спосіб харчування та перетравлення їжі. Розмноження. Представники.
№3. Клас Павукоподібні.
Особливості зовнішньої будови павука - хрестовика. Середовище існування, особливості життя. Спосіб харчування та перетравлення їжі. Розмноження. Представники.
№4. Клас Комахи.
Особливості зовнішньої будови комах. Середовище існування, особливості життя. Спосіб харчування та перетравлення їжі. Розмноження. Представники.
Захист проектів кожної групи відбувається біля дошки. Члени інших груп, уважно вислухавши доповідачів, у разі необхідності дають додаткову інформацію, аналізують виступи учасників. Кожна група отримує власні бали за створення проекту. Кожен учасник самостійно оцінює свій внесок у роботу і ставить самооцінку на полях.
Висновки
В останні десятиріччя суспільство висуває високі вимоги до рівня освіти, новий підхід до процесів навчання, в яких необхідно приділяти максимальну увагу розвиткові здібностей до самостійності та творчої активності учнів, розвитку антропометричних поглядів.
Аналізуючи свою діяльність та діяльність учнів, прогнозуючи результати, вчитель має можливість обирати найкращі варіанти педагогічного процесу. Діяльність учнів дає найбільш переконливі результати, якщо спільна діяльність здійснюється у діяльнісно – діалоговому полі спілкування. Воно стимулює розвиток здатності учня самостійно здобувати знання, структурувати й організовувати їх, розширює партнерську взаємодію між вчителем та учнем.
Багатоваріативність та гнучкість форм організації навчального процесу дає змогу здобути необхідні для життя знання не в дискретному, а в синтезованому вигляді, що дуже важливо для адаптації молодої людини до оточення, яке постійно змінюється.
Т. Рихлик
