Краєзнавство, 6 клас.
Тема уроку: Усна народна творчість. Обрядова поезія в нашому домі. Закріплення поняття про обрядову поезію. Збір колядок, щедрівок, веснянок тощо, які використовуються в Донецькому краї. Опис місцевих звичаїв.
Мета: ознайомити учнів із виникненням народної обрядової поезії, її різновидів; вміти виразно і вдумливо читати пісні, коментувати їх зміст; розвивати пам’ять, культуру зв’язного мовлення; вміння грамотно, послідовно, логічно висловлювати власні думки, почуття, спостереження; раціонально використовувати навчальний час; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати інтерес до усної народної творчості, зокрема до пісні, її чарівності, милозвучності, краси; прищеплювати почуття пошани, поваги до фольклорної спадщини наших предків.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник, тексти календарно-обрядових пісень, музичний супровід до пісень-текстів, дидактичний матеріал (картки).
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація знань, мотивація навчальної діяльності.
Бесіда.
- Діти, скажіть, чи любите ви казки?
- Любимо!
- А чи задумувався хто-небудь з вас, де взялися пісні, казки, загадки, ігри? Хто, приміром, розповідає вам казку? Чи пісню співає?
- Бабуся або дідусь.
- А звідки ваша бабуся знає казки, легенди, перекази, пісні?
- Прочитала.
- Почула від своєї бабусі.
- Правильно. Моя бабуся теж розповідала багато цікавого. Але читати вона не вміла. Радіо і телевізорів колись не було. А все, що вона знає, почула од людей, од своїх бабусі чи дідуся. Тоді звідки ж взялися ці чарівні пісні, мудрі загадки?
- Придумали бабусі наших бабусь.
- Справді, їх придумали люди дуже давно. Сотні або й тисячі років тому. І розповідали, співали, а люди запам’ятовували, передавали одне одному від дідів до онуків і знову до онуків. Так і зберегла людська пам'ять прекрасні, цікаві твори, які ми зараз так любимо. Тому все, про що ми говоримо, називаємо усною народною творчістю, або є таке англійське слово – фольклор (від. фольк. – народ, лор – знання, мудрість). А давайте задумаємось: навіщо, наприклад, людям було складати пісні, придумувати різні ігри?
- Щоб цікаво було.
- Щоб весело було жити.
- Усе це правильно. Але ж згадаймо, що все це творилося багато років тому. Нашим пращурам світ уявлявся населеним різними божествами і духами. Люди молилися до сонця, місяця, зірок у небі, обожнювали землю, річки, гаї. Вони вірили, що певним словом і обрядом можна було вплинути на сили природи і примусити їх діяти в бажаному напрямку. Верховним божеством вважалося Сонце (Коляда, Ярило), тому наших предків часто називають «сонцепоклонниками». Обрядова поезія була невідривною від праці людини, від родинного побуту, від народного календаря. У різні пори року виконувались різноманітні за змістом календарно-обрядові пісні, які повинні були забезпечувати успіхи в господарюванні, гарний урожай, щастя в родинному житті.
III. Оголошення теми, мети уроку.
Тож сьогодні ми ознайомимось з таким видом усної народної творчості, як календарно-обрядова поезія, дізнаємося про те, які звичаї та обряди існували й існують в нашому регіоні, візьмемо участь у певних обрядових дійствах.
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Робота зі словником.
- Звернімо увагу на словничок у підручнику. Визначимо поняття «обряд», «звичай», «обрядовість», «ритуал».
2. Бесіда. Дайте відповідь на питання підручника: які обряди проводять у вашій родині?
- Діти розповідають.
3.Слово вчителя. Отже, календарно-обрядові пісні – це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Так, навесні скрізь на вигонах, левадах, на сільських майданах і галявинах у нашому краї, славній Донеччині, лунали життєславні веснянки і гаївки, під час Зелених свят – русальні пісні, а в час літнього сонцестояння, на Івана Купала, біля ритуального вогнища, - купальські пісні. Коли ж закінчувалися жнива, то люди справляли обжинки, виконуючи жнивні пісні і славлячи землю-матінку, що дала щедрий урожай. У час зимового сонцестояння виконувались сонцесяйні колядки на честь народження нового Сонця, а потім – новорічні щедрівки.
4. Робота в групах. Учні класу об’єднуються в чотири групи по 4-5 осіб у кожній. Учасники й учасниці повторюють правила роботи в групах, розподіляють ролі. Учитель пропонує кожній групі завдання: учні мають ознайомитися з інформацією в підручнику про певні пісні (1 група – колядки, щедрівки, 2 група – веснянки, гаївки, 3 група – русальні, купальські, 4 група – зажнивні, жнивні, обжинкові пісні), інсценізувати народознавчий матеріал, поданий на картках. Результатом групи має бути коротка доповідь про певний цикл календарно-обрядової поезії та інсценізація обряду.
Доповідачі знайомлять зі своєю роботою весь клас. При цьому учасники інших груп активно слухають, разом з доповідачами знайомляться з текстами пісень, беруть участь в обговоренні обрядів.
Учитель ставить додаткові запитання, повідомляє, що повторення одних і тих самих елементів мови на початку кожного паралельного ряду: рядка, строфи, абзацу тощо – називається анафорою, а повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків наприкінці строфи або групи строф називається рефреном. Учні занотовують визначення до зошита.
Картка 1.
Уривок для інсценізації
Господиня: Ой, хтось до хати йде. Чи не колядники?
(Заходять хлопці, один з зіркою)
1 хлопець: Добрий вечір, дядьку Микито! Дозвольте колядувати.
Господар: Заходьте, колядуйте. Аякже, ми на вас чекали.
(Хлопці співають)
Коляд, коляд-колядниця –
Добра з маком паляниця.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добра з медом паляниця.
А без меду не така.
Дайте, дядьку, п’ятака.
Добрий вечір, щедрий вечір.
2 хлопець: Дайте коляду, бо вам хату завалю.
3 хлопець: Дайте книш, бо пущу до хати миш.
2 хлопець: Дайте пиріг, бо вам потягнем хату за ріг!
1 хлопець (сіє зерном і промовляє):
Сієм, посіваєм у році Новому.
Мир, згода, щастя для вашого дому.
Господарі: Дякуємо.
Господиня (до господаря): Давай п’ятака за таку коляду.
Господар (шукає по кишенях): Де ж ті гроші?
Господиня: Може, загубив? (зі страхом)
Микита шукає. Б’є себе по лобі й каже:
- І як я забув. В старих штанях вони. Іди, Парасю, принеси.
Господиня (дає гроші, тихо): Цілий рік забувати все будеш.
Хлопці: Дякуємо.
Картка 2.
Уривок для інсценізації
Перша дівчинка: Якщо я зараз закличу птаха, то таким чином буде гарний урожай. (Гукає) Лети, лети, жайворон, лети птах, до нас; зима надоїла, хліб увесь поїла.
Друга дівчина: А я хочу гусей погукати: Гуси, гуси, нате вам на гніздечко, дайте нам на здоров’ячко!
Перша дівчинка: Коли ці слова гукають, то обов’язково у руках тримати солому і важливо підкинути її тричі догори. Так я від старших людей чула.
Перший хлопець: А ми також будемо гадати на врожай у садку, таке слово замовимо, що все, що моє округлу форму, стане як голова.
Другий хлопець: Овва, загнув. Але ж давай кажи своє слово, послухаємо.
Перший хлопець: Кручу, кручу журавлі, як колесо на воді. Як колесо обертає – журавель голову вертає!
Перша дівчина: Дякуємо, вам, хлопці! Ми вам випечемо жайворонів.
Друга дівчина: На сьогодні не тільки жайворонів випікати треба, а ще й сорок вареників наварити, щоб птиця у дворі не переводилась, а у хаті кохання…
Діти водять хоровод, у центрі Весна.
Діти: Ой весна, весна — днем красна,
Що ж ти, весно, принесла?
Весна: Принесла я вам літечко,
Ще й рожевую квіточку,
Хай вродиться житечко,
Ще й озимая пшениця,
І усякая пашниця.
Картка 3.
Уривок для інсценізації
Перша дівчина:
Заплету віночок,
Заплету шовковий,
На щастя, на долю,
На чорнії брови.
Друга дівчина: А я від своєї матусі чула, що на Трійцю одягти на голову віночок можна тільки тоді, коли хата та двір прибрані й зеленню уквітчані.
Перша дівчина: От воно що! Тепер зрозуміло, чому на Зелені свята дівчата у віночках ходять! Це – щоб щастя собі замовити. На долю..
Друга дівчина: А ще я чула, що на Трійцю коси плетуть із вербових гілочок. І такими косами голову обгортають. Це, кажуть, щоб доля не лінивою була.. а ще добре цей вінок коханому одягти! (Дівчата йдуть, з’являються хлопці)
Перший хлопець: Сюди, сюди, хлопці, дивіться! Дівчата коси збираються плести!
Другий хлопець: Нумо, їхні лози поховаємо та подивимось, що вони без нас робитимуть: чи обійдуться, чи ні?
Третій хлопець: Та нехай плетуть! Подивимося, яка з них моторна.
Перший хлопець: То забираємо гілля? Чи самі на тому гіллі гадатимемо?
Другий хлопець: А я щось такого й не чув, що ми маємо робити з тим гіллям…
Третій хлопець: Та це древня парубоча традиція… Ідучи додому, щонайбільше вінків з дерева дістати. Це дуже гарна прикмета.
Перший хлопець: А що за прикмета?
Третій хлопець: Хто з однієї спроби зніме якнайбільше вінків – у того жінка буде не лінива, а охоча до роботи.
Другий хлопець: А дівчата вже вінки доплели! І на вербу повісили! То що, хлопці? Хто не хоче мати ліниву жінку – за мною!..
Картка 4.
Уривок для інсценізації
Дівчинка: А ти знаєш, Мишко, що святий Ілля засіває з неба ниви золотими зернами, тому і хліб, який бабуся випече, буде золотого кольору.
Хлопчик: Ні, не знаю. А нащо переводити стільки зерна?
Дівчинка: Так він же не всім людям так робить. Якщо господарі працьовиті, то він таких ощедрює гарним і чистим збіжжям, а якщо нероби – засіває ниви кукілем і стоколосом. А ще святий Ілля вважається оберігачем зажинок, власне жнив та обжинків. Чуєш, як бабуся співає?
Бабуся:
Ходе Ілля по межі,
Дивується бороді…
- Диво мені з сеї бороди…
Ой, чия ж то борода
Да золотом улита,
Чорним шовком обвита?
Хлопчик: Бабуню, а що за бороду шукає Ілля?
Бабуся: То батько зараз розповість, він якраз із поля повернувся.
Тато: Не дивуйся, синочку, то женчики насамкінець ниви залишають клапоть незжатих стебел. Їх і називають то «борода», то «людська доля», «дідова борода», «цапова борода», «Іллі на бороду», «коза» тощо. Пучечок підв’язують червоною стрічкою, оздоблюють квітами, а вершок надломлюють, щоб колосся схилялося, як подяка щедрій ниві.
Дівчинка: А нащо то робиться?
Бабуся: Щоб задобрити польового духа. Біля такої бороди ще кладуть окраєць хліба й дрібок солі.
Тато: Ми ще подякували сонцю, небу, полю, добрих птахів, що не клювали зерна, та духів-покійників, що допомогли вчасно зібрати врожай. Та й наспівалися після важкої праці:
Ой, задзвеніли стодоли, стодоли,
Що неповні сторони, сторони,
- Ой, не дзвеніть, стодоли,
Будуть повні сторони.
Скільки на небі зірочок,
Стільки у полі копичок,
Зіроньки небо освітили,
Копоньки поле укрили…
5. Робота з ілюстраціями. Які народні обряди відтворюють подані у підручнику ілюстрації? Опишіть, що на них зображено (які символічні образи, дійові особи, що вони несуть і виконують, вираз їхніх облич тощо).
6. Робота над художнім текстом. Розподіліть художні засоби, які зустрічаються в календарно-обрядових піснях, за видами.
(На) кривій березі; худенькую; біленькую; тоненькою; біжить, біжить (мала дівчина); красная (панно); загадочки; панночка; русалочки; житечка; шовковім (шнурочку); хрещатий (барвінку); зіллячко; женчики; пиріжечки; криниченька; пшениченька; білолиці (молодиці); вінок просився у женчиків додому; хай прийдуть гаразди; часник – як бик; пшениця – як рукавиця. VI. Підсумок уроку
1. Бесіда за питаннями:
* Які календарно-обрядові пісні належать до зимового циклу?
* Чим відрізняється щедрівка від колядки?
* Яка роль зменшувально-пестливих слів у веснянках?
* Яка роль віночка у купальських піснях?
* Що таке «борода»?
2. «Мікрофон». Закінчити речення: «З календарно-обрядових пісень ми дізнаємося…»
Оцінювання.
Домашнє завдання: записати один з обрядів, які існують у вашій родині, вивчити напам’ять одну з обрядових пісень.
