Мандрівка до країни бабаків
Усний журнал
Для учнів 1-4 класів
******************************************************************************************
1.
Цей невеличкий звір вже багато років лишається єдиним, якого вся Україна знає по імені і зимову зустріч з яким щороку показують по всіх телеканалах. Він – найвідоміша тварина в Україні. Він зображений на гербах міст Куп’янська, Великого Бурлука та Мілового, Луганської області на пам’ятній монеті Національного банку України.
Цей звір вже не одну сотню років лишається візиткою всієї степової зони.
Це – бабак.
Існує три види цієї тварини: бабак лісовий, бабак альпійський та бабак степовий.
Сьогодні ми розкажемо про бабака степового тому, що він мешкає на території нашого регіону.
Щоб побачити бабаків у природі, необхідно збиратись у мандрівку до степу.
******************************************************************************************
2.
При слові "степ" більшість людей малюють у своїй уяві картину безкрайньої порожнечі, яку треба чимось заповнити. Хоча степ є найбагатшою на різноманіття флори екосистемою: на квадратному метрі степу можна зустріти до ста двадцяти видів рослин. Такого не знайти ні в лісі, ні на болоті або в іншому природному комплексі України.
Бабак не занесений до "Червоної книги" України.
Він охороняється лише на території Харківської та Луганської областей.
Місця, де він залишився у кількості, достатній для виживання, збереглись лише у кількох прикордонних районах на півночі Харківщини і Луганщини. Його популяції охороняються у спеціально створеному національному природному парку "Дворічанський" та регіональному ландшафтному парку "Великобурлуцький" на Харківщині, Луганському заповіднику та кількох заказниках.
Колись на Харківщині був і спеціальний Державний бабачиний заповідник, створений ще у тридцятих роках минулого століття. Та сьогодні практично вся його територія похована під водами Краснооскільського водосховища.
******************************************************************************************
3.
Бабак – сучасник мамонта – він лишається одним з найкращих свідків долі українського степу. Одна з причин зменшення їх чисельності – це занепад тваринництва.
Найкращим місцем для розміщення колоній бабаків є пасовища. Тут постійно зеленіє свіжа трава і нема високої рослинності, а, отже, видно далеко навкруг. А це для бабака вкрай важливе. Сповнене страхами життя, змушує лякливого звіра постійно вставати на задні лапки і дивитись навкруг. І бабак не може жити, якщо трава стає вищою за його зріст.
У далекому минулому, коли безкраї степові простори були домівкою багатьох диких копитних тварин, було багато і бабаків. Згодом дикі стада пішли у минуле. Бабаків поменшало.
******************************************************************************************
4.
Живуть бабаки невеликими групами, члени яких зазвичай пов'язані між собою родинними зв'язками, але часто зустрічаються і «приймаки» з інших сімей. Кілька сімей можуть утворювати колонію.
Нори у бабаків справді добрі. Вони можуть сягати глибини 5 метрів, а довжина їх вимірюється десятками метрів. У норах є спеціальні розширення — гніздові та зимівельні камери, де бабаки і перебувають у вересні — березні. Є й менші нори — так звані захисні, у яких бабаки ховаються в разі небезпеки. Крім того, можуть існувати окремо літні та зимові нори, а також постійні літньо-зимові. Отже, бабаки — справжні спеціалісти з влаштування житла.
Земля, яку бабаки викидають на поверхню, копаючи нори, утворює своєрідні горбочки, які називаються сурчинами, або бутанами. За структурою та хімічним складом земля в них відрізняється від навколишньої.
Малята народжуються раз на рік, у виводку їх зазвичай буває 4—5, рідко — 10 та більше. Перші півтора місяці життя вони годуються молоком, потім починають самостійно добувати собі їжу.
******************************************************************************************
5.
Живляться бабаки рослинною їжею — насінням, корінням, бульбами та зеленими частинами рослин, доповнюючи свій раціон комахами та іншими невеликими безхребетними.
Бабак живиться своєрідно. Він ніколи не з’їдає всі стебла рослин: в одному місці відкусить стеблину, в іншому – листочок чи пагінець, і в результаті рослинний покрив на бабакових пасовищах не змінюється. Цим бабаки дуже різняться від ховрахів, полівок та інших степових гризунів.
******************************************************************************************
6.
Пильності цієї тварини можна лише позаздрити.
Щойно бабак помічає загрозу на обрії, або в небі – відразу видає дзвінкий свист тривоги. Вся родина ховається в глиб нори. Тим часом у сусідніх сім’ях вартові випростовуються на задніх лапках, слідкуючи за ворогом та вигукуючи передають тривогу далі. За хвилину всі бабаки в кілометрі від хижака або людини будуть глибоко під землею. Застати бабаків зненацька неможливо. Сфотографувати або хоча б роздивитись їх зблизька вкрай складно.
Проте вбити його дуже просто.
Бабак виявляється беззахисним проти людської хитрості. Обережний звір є дуже ласою здобиччю для браконьєра: у нього смачне м'ясо, гарне хутро і дорогий товар чорного ринку – бабачиний жир. Літр жиру, який можна натопити з одного бабака, коштує до 1600 гривень. Злочинним полюванням займаються як правило не місцеві жителі, що звикли жити поряд з бабаками. Тисячі бабаків потрапляють до браконьєрських петель. Підпільно на бабаків організовують полювання-змагання. Жителі сіл, прилеглих до Двурічанського національного парку кажуть, що сьогодні бабаків лишилось хіба що десята частина від того, що було 10-15 років тому.
******************************************************************************************
7.
Загалом ці тваринки дуже симпатичні, добрі та лагідні, які ніякої шкоди людині не завдають.
Цікаво, що в Америці існує навіть свято — день бабака, яке останнім часом набуває популярності також в Україні.
«Головний український бабак» на ім'я Тимко живе на біологічній станції Харківського національного університету в Зміївському районі Харківської області.
Одне з вкрай важливих степових місць, про яке ніхто в Україні не знає – регіональний ландшафтний парк "Великобурлуцький степ". Центром цього парку є хутір Наталівка неподалік селища Великий Бурлук.
Цей невеличкий населений пункт в п'ятнадцять хат як правило навіть забувають показати на картах. Проте саме це місце є чи не найважливішим для більшості бабаків України.
*****************************************************************************************
8.
Близько півстоліття тому бабаки майже перевелись в Україні, і в багатьох місцях, де вони колись були, люди про це вже й забули. В кінці 70-х років, до Великобурлуцького степу, де дивом збереглось чимале поселення бабака, потрапив тоді студент Віктор Токарський. Зустріч з бабаками на все життя закохала молодого вченого.
Завдяки його ентузіазму та наполегливості, бабаків з Великобурлуцького степу вдалось розселити по багатьох місцях на Луганщині, Харківщині, Полтавщині, Донеччині і у Сумській області. Саме тут та у згаданому вище Дворічанському національному парку знаходиться історична батьківщина більшості бабаків України.
Віктор Токарський і сьогодні не полишив захоплення бабаками. Будучи доктором біологічних наук і головним бабакознавцем України, він організував у Наталівці біостанцію, на якій продовжують вивчення бабаків там, де їх вперше побачили кілька десятиліть тому.
Як на мене, саме бабак є тією твариною, що може привернути увагу туристів до степу.
******************************************************************************************
9
Бабак – символ міста Куп’янська. Йому встановлено пам’ятник біля супермаркету АТБ.
Фігурки цих тваринок можна побачити і в селищі Купянськ-Вузловий та в російському селищі Мугур-Аси.
