Читання мовчки 4 клас
Закопане золото
(українська народна казка)
Мав батько трьох синів. Були вони дуже ліниві. Щоб їх прогодувати, батько працював, як віл, - чорнів від роботи, руки йому пухли, а сини ходили собі понад ріки, лісами, вилежувалися у садку.
Казав їм батько:
- Сини мої, працюйте, бо тяжко вам буде, коли я вмру.
А найстарший син відповідає:
- Тату, працюй поки можеш, а ми будемо працювати, як тебе не буде.
- Та ти не вмієш нічого, - каже батько.
- Я одружуся – дружина працюватиме.
Другий син говорить:
- І я одружуся.
А третій:
- Я так само зроблю.
Батько працював-працював та й занедужав. Прийшли сини ,питають:
- Тату, ти вмираєш, а що нам залишаєш?
А батько бідний був, але мав мудру голову, подумав і каже:
- Діти, шукайте в землі золото.
- А в якому місці ви золото закопали? – питають сини.
- Оцього я вам не скажу, - відповідає батько. – Копайте город, оріть ниву, садіть, обробляйте, збирайте, там і золото знайдете.
Полежав батько трохи та й умер. Настала зима, сини переїли все те, що батько настарав, а нового нічого не стали й не сіяли. На другу зиму голодують ліниві сини.
Пішов найстарший брат пари шукати – вернувся з гарбузом, пішов середульший сватати дівчину – не пішла за нього, пішов і наймолодший – ніхто не хоче ледарів. Добули якось до весни, а навесні давай золото шукати. Перекопали весь город – не знайшли золота, засадили картоплею – вродилася їм гарна картопля. Пішли ниву копати. Скопали ниву – нема золота, але посіяли пшеницю – вродилася пшениця така буйна, така здорова! Помолотили, відвезли зерно до млина, намололи борошна, напекли хліба, посідали свій хліб їсти, а наймолодший брат каже:
- Ой, які ми, брати, дурні! Бачите? Золото уродилося. Правду нам тато казав, аби ми шукали в землі золото!
Брати повставали з-за столу, закатали рукави поза лікті й узялися до роботи. Відтоді земля давала їм золото: родився хліб. Вони дбали, все мали ,скоро поодружувалися. Разом із дружинами сходилися й при столі говорили:
- Якби-то наш мудрий батько тепер жив, то і нам ліпше було б. (315 слів)
Тестові завдання:
1. Якими були сини?
а) дуже лінивими;
б) роботящими;
в) розумними.
2. Що попросив батько синів?
а) щоб ті працювали;
б) щоб більше відпочивали;
в) щоб не заважали працювати.
3. Що залишив батько синам?
а) закопане золото;
б) хату;
в) нічого.
4. Чому взимку сини голодували?
а) тому що не мали що їсти, бо нічого не садили і не сіяли;
б) тому що злодії пограбували все вирощене збіжжя;
в) тому що увесь урожай замок під час повені.
5. Що робили брати, коли настала весна?
а) почали золото шукати;
б) продовжували ледарювати;
в) будували комору для зерна.
6. Що мав на увазі батько, коли казав про закопане золото?
а) пшеницю, з якої пекли хліб;
б) важкий дорогоцінний злиток;
в) скриню зі скарбами.
Читання мовчки 4 клас
Чудесні пташки
Петрик жив зі своїми батьками на околиці великого міста.
Якраз навпроти їхнього будинку стояла стара хатиночка. У тій хатиночці жила старенька бабуся. Біля її хатки був невеличкий город, де росли картопля, цибуля, морква, петрушка, з десяток соняшників, а серед городини цвіли голубі кручені паничі та червоногарячі айстри. І ще росли там дві яблуні – одна антонівка, а друга путівка… Яблуні щовесни рясно цвіли ніжним цвітом, та яблук на них родило мало, бо листя об'їдала гусінь, а як і достигне якийсь там десяток, - усі були червиві…
Чому?
Та тому, що шкідники – плодожерка та золотогузка – звили собі на яблунях кубельця з яєчками. Навесні з цих яєчок виплоджувалася ненажерлива гусінь, що поїдала яблука. А старенька бабуся не мала сил пообирати кубельця.
Якось Петрик приніс у хату кілька дощечок та почав ці дощечки стругати.
І що ото ти майструєш? – запитав тато.
Я, татку, хочу зробити шпаківню! Повісимо шпаківню на каштані, прилетять навесні птахи ,оселяться у нас і виведуть діточок. А як шпак, тату, співає, якби ти знав!
Татко усміхнувся.
- Я, Петрику, знаю, як співають шпаки! Вони не лише хороше співають. Шпаки сади наші, наші ліси й поля від шкідників бережуть, від гусені ,від сарани ,совки… Хочеш, я допоможу тобі шпаківню змайструвати?
Шпаківню повісили на каштані. А на тому каштані, у стовбурі, височенько над землею було невеличке дупло. Через деякий час на гілочку сіла пташка, підстрибнула й пурхнула в дірочку.
- Синичка! - вигукнув Петрик. – Це вона собі кубельце мостить. Треба стерегти, щоб часом собака її не налякала! Тепер у нас на каштані будуть і шпаки, й синички! От здорово!
І таки справді, у дуплі на каштані звили собі гніздечко синички.
Настала весна. Прилетіли шпаки і оселилися в Петриковій шпаківні.
Зацвіли садки…
Дуже рясно цвіли яблуні біля бабусиної хатинки…
Якось бабуся вивела свою кізоньку пастися, побачила Петрика та й каже:
- Ти не знаєш, хлопчику, де взялися пташки – шпаки і синички? Вони геть чисто всі кубельця гусені на моїх яблуньках поклювали.
- То наші шпаки і наші синички, вони на нашім каштані живуть.
Восени на бабусиних яблунях рясно-рясно вродило яблук – і антонівки, і путівки. (За Остапом Вишнею, 336 слів)
Тестові завдання:
1. Де жив Петрик зі своїми батьками?
а) у селі;
б) на хуторі;
в) на околиці міста.
2. Що стояло навпроти будинку Петрика?
а) хатинка, де жила старенька бабуся;
б) велетенський завод;
в) пекарня.
3. Чому на яблунях родило мало яблук?
а) бо листя об'їдала гусінь;
б) бо яблуні були дуже старі;
в) бо яблуні потребували дбайливого догляду.
4. Що майстрував Петрик із дощечок?
а) іграшку;
б) шпаківню;
в) годівницю.
5. Хто, крім шпаків, оселився на каштані?
а) ластівки;
б) синички;
в) дятли.
6. Чому восени так рясно вродили бабусині яблуні?
а) бо птахи оберігали дерева від шкідників;
б) бо навесні бабуся пообирала всі кубельця гусені;
в) бо влітку була хороша погода.
Література: Пачашинська М. Аудіювання на уроках української мови, 2 – 4 класи, - Тернопіль: Підручники і посібник, 2003. – 48 с.