Мета: дати учням уявлення про воєнні дії, познайомити з поняттями «партизан», «зброя», «гвинтівка», «загін», «герой»; знання про партизанський рух в Україні, героїв партизанського руху. Виховувати в дітей почуття патріотизму, гордості за український народ, повагу до людей похилого віку.
Обладнання: фотографії ветеранів партизанського руху, Другої світової війни; оповідання Л. Кассиля «У класной доски»
І. Організація учнів
Вчитель читає вірш учениці гімназії «Вчора мама мені розказала…»
ІІ. Актуалізація знань
-Діти, що таке війна? Хто такі захисники?
ІІ. Повідомлення теми класної години
Щороку восени, 22 вересня в Україні відзначають День партизанської слави. Оскільки 22 вересня в цьому році випадає в неділю, то в школі, саме сьогодні вшановують пам'ять про тих, хто допомагав радянським воїнам захищати рідний край від німецько-фашистських загарбників.
ІІІ. Розповідь вчителя
Свято партизанської слави встановлено в Україні «...на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їхньої пам'яті...».
Про це сказано в Указі Президента України «Про День партизанської слави» від 30 жовтня 2001 року N1020/2001.
Це - свято людей сильних духом і з чистою совістю, які не шкодували життя для перемоги над ненависним ворогом.
Партизани – це люди, які об’єднувались у групи, які називали загони і допомагали нашим солдатам різними справами. Партизанами були жінки, старі люди, діти. Вони працювали на заводах – виготовляли зброю, в госпіталях – доглядали за раненими солдатами, діяли в лісах та селах підпільно (таємно) – передавали інформацію, ходили в розвідки.
Сотні загонів і груп народних месників діяли в тилу ворога. Ще з радянських часів подвиг партизан-підпільників увічнюють у багатьох населених пунктах України пам'ятники, історичні музеї, музеї партизанської слави. Та з кожним днем стає все менше й менше учасників тих страшних подій історії, що з відстані часу набувають нового осмислення.
На Інгульці іменем партизанського командира Г. М. Сєднєва названо вулицю.
Г. М. Седнєв народився 1904 року в бідняцькій сім'ї в селі Володимирівка на Миколаївщині. В кінці 20-х років він переїхав на Криворіжжя, став робітником. Одночасно продовжував навчання. В 1930 році вступив до лав Комуністичної партії. Напередодні Великої Вітчизняної війни був учителем історії в училищі у місті Інгульці.
Широківський райком партії залишив Г. М. Седнєва на окупованій території для партизанської боротьби з ворогом. Для прикриття нелегальної діяльності Седнєв зайняв посаду інспектора шкіл Володимирівського району. Це дало йому змогу їздити по району і за його межі, відбирати вірних людей. Протягом вересня — грудня 1941 року в загін увійшло 43 чоловіка. Партизани добували зброю у ворога, мали три радіоприймачі, рацію, дві друкарські машинки, портативну друкарню. Вони приймали і поширювали зведення Радянського Інформбюро, друкували листівки, що закликали до боротьби проти фашистів. На початку 1943 року в складі загону діяло 12 груп, що нараховували 129 партизанів.
З вересня 1941 по лютий 1944 року партизани пускали під укіс ешелони, висаджували в повітря залізничні і шосейні мости, нищили автомашини, пошкоджували танки, ліквідовували німецьких солдатів, офіцерів, жандармів і поліцаїв.
Коли радянські війська наблизились до Кривого Рога, загін Г. М. Седнєва активізував бойові дії. 24—25 жовтня 1943 року група цього загону разом з партизанською групою І.П.Бедняка та групою радянських десантників-розвідників провела великий бій у Рахманівці. В наступні дні партизани зазнали значних втрат. 10 грудня командир загону на чолі невеликої групи в селі Григорівці вступив у бій з 25 фашистами. Поранений у груди, він був схоплений ворогами. Поховано тіло Г. Сєднєва в рідній Володимирівці. На його могилі встановлено пам'ятник. Народний месник посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.
ІV. Колективний перегляд фотокарток воєнних років з коментуванням вчителем
V. Читання оповідання Л. Кассиля «У классной доски» (уривок)
VІ. Підсумок класної години
(вчитель читає вірш)
Давно відгриміли військові залпи.
Живемо ми на мирній землі.
Але пам'ятаймо про мужність,
Силу й братерство,
Минулої війни сивини.
Про подвиги - вірші складають.
Про славу - пісні поють.
"Герої ніколи не вмирають,
Герої в нашій пам'яті живуть!"
Хто такі партизани?
Як називається вулиця на Інгульці названа на честь командира партизанського загону?
Який день відзначатиме народ України 22 вересня?
Чи хотіли б ви бути схожими на сміливих, сильних духом людей – партизан?
