СВЯТО БУКВАРЯ
Вчитель:
Добридень! Раді вас вітати на нашім урочистім святі! Ну що, усі зібралися у залі?
Та ні, когось не вистачає…
Що ж, вітайте! Ось він – наш зірковий перший клас!
«Мінусовка» «Маленькая страна»
Хлопчик 1: Є святкових днів багато
На листках календаря,
А між ними й наше свято —
Вшанування Букваря.
Дівчинка: День вітання і прощання —
Свято перших букварів,
Перша сходинка зростання
Для найменших школярів.
Хлопчик: В путь щасливу і широку
Всіх виводить перший клас,
До уроку, до уроку —
Чуєш, дзвоник кличе нас!
Дівчинка: Любі гості, мами й тати,
В нас — Букварикове свято.
Добре, що прийшли до нас
У гості в перший клас.
Хлопчик: Ми всіх гостей вітаємо
І дуже вам радіємо.
Усі вже букви знаємо,
Книжки читати вміємо.
Дівчинка: Ми всі вчимося залюбки.
Гартуємось, міцніємо.
Читаєм з захватом книжки
І про майбутнє мріємо.
(Пісня)
Ведучий. Шановні гості! Дорогі батьки! Любі діти! До вашої уваги пропонуємо історію, яка сталася в тридесятім царстві, в тридев’ятім государстві з однією вродливою, але дуже вередливою Принцесою, яка зовсім не хотіла вчитися і зробила так, що … Ой, та чого ж це я розторохкотілася, як сорока? Ви зараз самі все почуєте і побачите!
(Сценка «Цар і Принцеса»)
1-й уч. В тридесятім царстві
В далекім государстві
Правив дуже мудрий Цар,
Вже старенький государ.
(Виходить Цар)
Цар
. Ой, який я вже старенький,
Часто став хворіти.
Королівству молоденький
Цар потрібен, діти!
2-й уч. У Царя була дитина,
У сім’ї одна-єдина.
Вік у дівчинки – сім років,
Бути Принцесою не проти.
3-й уч. Дуже Цар доньку любив,
Та за успіхи хвалив.
Час прийшов до школи йти,
Ключ до справжніх знань знайти.
Цар. Люба доню, час до школи
Йти тобі навчатись.
Щоб правити королівством
В граматиці слід знатись.
Вчити букви, вчити звуки.
Вивчиш – і одразу
Будеш вміти ти писати царськії укази.
4-й уч. Та Принцеса вередує,
Ніби про знання й не чує.
Хоче тільки чепуритись
Й зовсім вже не хоче вчитись.
Принцеса. Та навіщо ж знати букви
Й цифри ці примарні?
Та від них мені насняться
Тільки сни кошмарні.
Цар. Доню, править королівством
Дуже складна штука.
Щоб в державі був порядок,
Поможе наука.
Принцеса. Дуже гарна я дівчина
Й без тієї школи.
А як буду Королівна –
Не нароблю шкоди.
Ведучий. Дуже довго сперечалися Цар і Принцеса. Кожен намагався довести свою правоту. Не було в Короля спадкоємців, крім впертої Принцеси. І тоді вирішив він дати їй право видати один указ. І якщо цей указ наведе лад в королівстві, то Принцеса і без навчання в школі зможе стати справжньою Королевою. Дуже зраділа Принцеса!
Принцеса. Писарю, сюди заходь,
Сідай і мій указ виводь!
Видам перший свій указ:
«Хай всі букви зникнуть враз,
Книг не буде вже ніколи,
І закриються всі школи!»
Писар. Лихо, лихо, Королівно.
Все це буде дуже дивно.
Як без букв, без цифр нам жити?
Як це – в школу не ходити?
Ведучий. Та чи можна сперечатися з самою Королівною? Писар слухняно дописав указ і він одразу ж вступив в силу. В королівстві закрилися школи, ніхто вже не вчився і почалися великі проблеми. Бо як же обійтися в наш час без грамоти?
Йшли роки, зовсім стареньким став Цар, подорослішала і Принцеса.
Стала вона дуже гарною. Почали свататися до неї Принци. То квіти подарують їй, то коштовності. Та одного разу Принцесі надійшов лист.
(Сценка «Принцеса і Фея»)
Листоноша. Пошта для Принцеси -
Дуже цінний лист.
Я його Принцесі
Дуже довго ніс.
Принцеса. Мабуть, лист від Принца
З далеких держав?
Ой, який він гарний!
Що ж він написав?
1-й уч.Та у цьому королівстві
Букв ніхто не знає.
І листа ніхто Принцесі
Вже не прочитає.
2-й уч. Довго мучилась Принцеса.
Бігала туди-сюди.
Шкодувала, що з указом
Тільки здобула біди.
3-й уч. Раптом сонце заясніло,
Хмара відступилась.
І у царському палаці
Фея враз з’явилась.
(Заходить Фея)
Фея. Добрий день тобі, Принцесо,
І шановні діти!
Бачу, тяжко без науки
Вам у світі жити.
Довго я спостерігала,
Як ти тут ледарювала.
Не хотіла в школі вчитись,
Працювати і трудитись.
А тепер не можеш ти
Прочитать навіть листи.
Ну, чи гарно ти вчинила,
Коли школи відмінила?
Принцеса. Фею, рідна, поможи,
Мені букви поверни.
Вивчу букви я одразу!
Не тримай на нас образу.
Фея. Я не можу це зробити,
Допоможуть тільки діти:
першачки- школярі
Букваря товариші.
Принцеса. Що ж робити, що ж казати?
Як же школярів благати?
Що Буквар ваш друг, я знаю.
То й про поміч вас благаю.
Попросіть Букварика,
Вашого товариша,
Щоб до мене повернувся
І образи всі забувся.
Ведучий. Діти, допоможемо Принцесі і всім жителям королівства? Попросимо Букварика нам допомогти? Вирушимо у далеку дорогу? А не страшно? Тоді – вперед і тільки вперед!
(Пісня «Ми йдемо сьогодні в клас»)
Учень З
Є книг багато: радісних, печальних,
Тонких, товстих, барвистих, наче жар,
Але одна — усім книжкам начальник,
І звуть її по-простому — «Буквар»!
Учень 4
Цю найпершу в школі книжку
Знає будь-який школяр.
До усіх книжок доріжку
Прокладає нам буквар.
Учень 5
Буквар взяли ми в перший раз,
Коли зайшли у перший клас.
І як нам радісно сказати:
Тепер ми вміємо читати!
Учень 6
Хай кожен гість перевіряє, ,
Чи знають учні «Букваря»,
Чи можна нам, школярикам,
Прощатися з «Буквариком»?
Учень7
Якщо букви твердо знати,
Можна слово написати.
Буква коло букви стала,
Ми читаєм слово... (мама)
Попелюшка. Добрий день, любі діти! Ви мене впізнали? Я так поспішала до вас на свято. Невже я спізнилася?
( за кулісами чути крик «Допоможіть! Рятуйте!») Під пісню «Незнайка на Луне» (В. Меладзе) забігає Незнайко
Незнайко Одяг обвішаний буквою «ен»
Вбігає Незнайко.
Незнайко. Ой! Насилу врятувався! Добрий день.
Попелюшка. А чому це ти так репетував?
Незнайко. Та то я від злодія втікав.
Попелюшка. Від злодія? Від якого злодія?
Незнайко. Від звичайного. Такий собі звичайнісінький злодій, хотів украсти мою шапку.
Попелюшка. Твою шапку? А навіщо вона йому?
Незнайко. Як навіщо? Ти хіба не знаєш? Чим більша шапка, тим розумніша голова?
Попелюшка. Ой, незнайко, не сміши! В тебе розумна голова? Та ти ж нічого не знаєш! Тому тебе й прозвали Незнайком!Ти ж зовсім книжок не читаєш.
Незнайко. Хто? Я? Та я всі книжки давним - давно перечитав!
Хто придумав, що Незнайко
Не читає зовсім книг?
Це неправда, так і знайте:
Жить не можу я без них!
Я читаю без зупинки
П’єси, вірші та казки,
Від картинки до картинки,
Ну, а потім - навпаки!
Я про дідуся Мазая
Пам’ятаю назубок:
Він, заходячи в трамваї,
Забував купить квиток!
Д’Артаньян ганяв ворону,
Колобок спав у норі,
І збирали шампіньйони
33 богатирі!
Бармалей спіймав дельфіна,
Чорномор замерз в снігу,
А кирпатий Буратіно
Покохав Бабу Ягу!
Я читаю без зупинки
П’єси, вірші та казки.
Від картинки до картинки,
Ну, а потім – навпаки!
Попелюшка. Ну й Незнайко! Ну і насмішив!Ти ж усе переплутав!
Краще сідай, дивись і вчись на нашому святі Букваря.
Незнайко
На чому? На чому? На святі букваря? А де ж ваш буквар про якого ти говориш?
Ведучий
Ми Букварика чекаєм…
(розгублено) А його усе немає…
Де ж так довго забарився?..
Може, в лісі заблудився?..
Учитель
Свято наше вже триває,
А Букварика немає.
Тож давайте погукаєм
Та зі святом привітаєм.
Учні разом
Букварику! Букварику!
У цей святковий час
Ми дуже тебе просимо:
Приходь, приходь до нас!
(Заходить Буквар під мелодію пісні «Чему учат в школе»)
Букварик: Я, Букварик, вам відомий,
Дуже гарний, малюнковий,
Залюбки всіх вчу читати -
Нема часу спочивати,
Я мандрую по країнах,
Я з Абеткою дружу,
І малечу, як зустріну,
Грамоти одразу вчу.
Учитель. Букварику, діти добре пам'ятають тебе і твою науку.
Учитель. А зараз, Букварику, сідай на почесне місце і подивися, чого навчились наші діти, як добре вони знають букви.
Приготуйтеся, малята,
Слухати мої загадки.
Стали букви у рядок
Та й побігли в дитсадок.
Хто ж у них за ватажка?
Ну, звичайно, буква... (А.)
Я ось літера така:
Дуже схожа на жука.
Тільки-но жука згадаєш,
Вмить мене ти пригадаєш. (Ж.)
Що за літера така —
Гарно мовить, голос має,
Але слів не починає? (И.)
Буква ця — неначе свічка,
З ясним вогником вгорі.
Це не свічка, любі дітки,
А звичайна буква... (І.)
Буква ця чарівна.
Відгадайте, хто така.
Стовпчик, зверху крапок дві.
Це звичайна буква... (ї.)
Он до хати перелаз,
Хоч обходь, хоч перелазь.
Він видніється ген-ген —
Перелаз, як буква... (Н.)
Буква ця, неначе бублик,
Мов обручка — хоч котись!
Здогадався:— усміхнись,
Називай, не помились!.. (О.)
Гарні хлопці-молодці
Закопали два стовпці,
Третій їм допомагав —
Перекладину поклав. (П.)
Сіла Мишка на пеньочок,
З'їла бубличка шматочок.
І тоді від бубличка
Залишилась буквочка. (С.)
Молоточок! Молоточок!
Поможи забить гвіздочок!
Мною ви не заб'єте,
Я звичайна буква... (Т.)
На рогатку дуже схожа,
Голосиста і пригожа. (У.)
Три стовпці, внизу межа —
От і вийшла буква... (Ш)
А буква ця тому
Вважається останньою,
Що ти себе самого
Не ставиш в перший ряд. (Я.)
Буква ця усім відома,
Перед Я вона стоїть.
В ній — дві палички і коло —
Здогадаєтесь умить. (Ю.)
Хто абетку з вас вивчав,
Різні букви зустрічав.
Кожна з них від А до Я
Промовля своє ім'я.
Лиш одна із них німа —
В неї голосу нема.
Здогадався, певно, всяк!
Звуть цю букву... (М'який знак.)
Буквар
Бачу, букви вам відомі,
З ними добре ви знайомі.
Ви любили працювати,
Все робили залюбки.
Щоб нам всім не сумувати,
Будем, друзі, ми співати
(Пісня про Букварик.)
Учитель. Молодці! Гарно ви співаєте.
Букварику, а де ж твої друзі, герої казок? Ти запросив їх на свято?
Буквар. Так, але мої друзі не змогли приїхати і прислали вам телеграми. Тільки, на жаль, вони забули підписатися. Сподіваюся, ви відгадаєте, хто їх прислав.
Учитель. Давайте, діти, відгадаємо, хто прислав нам святкові телеграми.
(Входить «Почтальон Печкин» читає телеграми, Букварик виставляє малюнки героїв казок на магнітну дошку.)
1. Дорогі малята! Не змогла прийти на ваше свято, бо висиджую золоте яєчко. Зі святом вас! (Курочка Ряба.)
2. Розумники і розумнички! Котився на свято і прокотився повз вас. Прийміть мої вітання! (Колобок.)
3. Любі діти! Хотіла прийти до вас на свято, та загубила черевичок. Щасти вам у навчанні!(Попелюшка.)
4. Зламалася ступа, тому святкуйте без мене. Ваша... (Баба Яга.)
Учитель. Спасибі, Букварику, твоїм друзям за привітання. Продовжуємо наше свято.
А давай, Букварику, подивимось, чи уважні наші гості. Пограємо з ними у гру «Плескай у долоні — тупоти ніжками». Ми ставитимемо запитання: якщо хочете відповісти «так» — плескайте в долоні, «ні» — тупотіть ніжками.
— Сьогодні п'ятниця?
— Зараз зима?
— Місяць — червень?
— Зараз 2015 рік?
— Усі учні вашого класу добре вчаться?
— Столиця України — Київ?
— Вам подобається свято?
Буквар. Які гості молодці! Добре вміють слухати. А читати ваші учні вміють?
Учитель. Звісно вміють!
Буквар. Зараз ми це перевіримо. Пограємо у гру під назвою «Ква».
У мене є знайомі жабенята.
Вони теж вчаться голосно читати.
І не дивно, що слова
Обов'язково містять «ква».
От і спробуйте відгадати,
Що читали жабенята.
(На дошці картки зі словами, в яких відсутні деякі літери.)
Учитель
1. КВА _ (Квас). Цей «ква» влітку від спраги п'єте.
2. КВА_ _ _ _(Квадрат.) Цей «ква» учень на дошці малює.
3._ _ _КВА (морква), КВА_ _ _ _ _(квасоля).
Ці «ква» на городі зростають і разом у борщ потрапляють.
4._ _КВА _ (Буквар.) Цей «ква» вас читати навчить.
5.__КВА (Буква.) Цей звук означає і мовчить.
6. КВА_ _ _ _ _(Квартира.) Родина велика у «ква» цьому живе.
7. _ КВА_ _ _ _(Акваріум.) А в цьому — рибка - красуня пливе.
Букварик. Молодці, діти! Бачу, що ви старалися, гарно вчилися.
Учитель. А тепер давайте відпочинемо та пограємо у гру «Це все ми, це все ми: я і друзі всі мої».
Хто до школи чимчикує,
Вранці весело крокує?
Пролунав давно дзвінок.
Хто спізнився на урок?
Любить хто із вас погратись,
З гірки на санчатах мчатись?
Хто із вас, скажіть, малята,
Помагає мамі й тату?
Хто уміє посуд мити,
Щоб на друзки все побити?
З фізкультурою хто дружить,
Виростає сильним, дужим?
А яке, скажіть, дитятко
З вас брудне, як поросятко?
Хто, скажіть мені, малята,
Любить з вас пісень співати?
Учениця: Добрий Букварику – книжко відома.
Ти не сумуй, ми підемо додому.
Друга ніхто не залишить одного –
Ти нам до знань прокладаєш дорогу.
Нею ідемо ми крок за кроком,
Ми пам'ятаєм твої уроки.
Діти виконують пісню "Урок", муз. Т. Потапенко, сл. М. Івенсен
Буквар: Спасибі вам, друзі, за щирі серця,
Знання і натхнення всім до лиця.
Хай підростає ваш перший клас,
Сьогодні я щиро радію за вас.
Буквар. Добре, діти, з вами! Та мені вже час повертатися до інших діток, які ще не вміють читати. А вас я хочу ознайомити з іншою книжкою, яка буде далі вчити грамоти — це Післябукварик.
(Під музику заходить Післябукварик.)
Післябукварик. Добрий день! Зі святом вас, друзі!
Буквар
Любий друже, прийми естафету, Веди школярів по дорогах планети. Хай відкриють їх розум і руки Незнані шляхи на планеті Науки.
Після букварик
Я — книга непрочитана ,
Навчатиму ваш клас,
Я з вами говоритиму
І вислухаю вас.
Букварику, мій братику,
Розумна голова,
Твої веселі літери
Складуть мої слова.
А ти спочинь до вересня
Чи просто погуляй.
Букварику, мій братику,
Спасибі і прощай!
МЕЛОДІЯ «КВІТКА»
Букварик дарує дітям велику квітку – семи квітку кольоровими пелюстками
Букварик:
Квітку цю чарівну я вам подарую.
З нею в клас із класу впевнено крокуйте.
Кожен рік бажання щирі загадайте
І мерщій від квітки пелюстку відривайте!
І як торкнеться пелюстка землі,
Реальними стануть бажання оті!
Діти:
– Дякуємо!
Діти відривають пелюстку і разом з глядачами промовляють чарівні слова:
Лети, лети, пелюсточко,
Всім щастя принеси,
Лишень торкнешся рідної
Ти матері-землі!
Учитель. Діти! Попрощайтеся зі своєю першою книжкою і завжди пам'ятайте про неї.
Учень І
Добрий Букварику! Перша книжко! Хочеться навіть поплакати трішки.
Жаль розлучатись, хоч і треба,
Ми не забудемо ніколи тебе.
Учень 2
Спасибі тобі за добру науку,
За паличку першу і першу букву,
За перше слово і першу казку,
За першої вчительки щиру ласку.
Учень З
Букви ми старанно вчили,
Знаєм їх від А до Я.
І сторіночку останню
Прочитали з букваря.
Діти разом
Прощавай, Букварику,
Наш найперший друже,
Ми тобі, Букварику,
Дякуємо дуже.
Учитель
Дуже весело гуляти
Нам на святі Букваря,
Та прощальну заспівати
Нам пора уже, пора!
Пісня «Канікули»
Буквар
Дякую вам за добрі слова.
Йду, бо чекає мене дітвора.
Всіх я мушу навчити читати,
Щоб кожен розумним міг стати.
Післябукварик
Я бажаю вам, діти, пройти зі мною останній шлях навчання грамоти.
Навчитися читати та писати згідно нової шкільної програми.
Бажаю вам успіхів і натхнення.
Буду вашим гідним другом.
Учитель
Крім казкових героїв на нашому святі присутні ваші друзі, батьки, вчителі, і головна людина в школі – це директор школи. Надаємо слово Олені Вікторівні.
(директор школи вручає дипломи.)
Ось і закінчилося наше свято.
Всім присутнім хочемо побажати
Щастя, здоров'я, статків і миру,
Здійснення мрій і веселого співу.
