СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНОГО ВЕЧОРА

Есть вечная любовь!

Звучить пісня Ю.Антонова «У любви я про все забываю»

В1: Що знають люди про любов?

І як про неї говорити?

Немає слів, немає мов,

Щоб почуття це зрозуміти.

В2: Якби усі багатства світу

Нам обіцяли за любов,

Належало б відмовитись, щоб знов

Безцінним скарбом цим заволодіти!

В3: Все начинается с любви…

Твердят:

«Вначале

было

слово».

А я провозглашаю снова:

Все начинается

с любви!

В4: Все начинается с любви:

И озаренье,

и работа,

глаза цветов,

глаза ребенка –

все начинается с любви.

В1: Все начинается с любви.

С любви!

Я это точно знаю.

Все,

даже ненависть –

родная

и вечная

сестра любви.

В2: Все начинается с любви:

мечта и страх,

вино и порох.

Трагедия, тоска и подвиг –

Все начинается с любви.

Весна шепнет тебе:

«Живи».

И ты от шепота качнешься.

И выпрямишься.

И начнешься.

Все начинается с любви!

( Р.Рождественский)

В3: Кохання... ніхто і ніколи не в змозі буде до кінця пояснити, що ж це таке. Це велика загадка життя, яку прагнув розгадати не один мудрець, не один поет оспівав його, проникаючи в його глибини.

Куценко Максим

Зинаида Гиппиус. Любовь одна

Единый раз вскипает пеной
И рассыпается волна.
Не может сердце жить изменой,
Измены нет: любовь - одна.

Мы негодуем иль играем,
Иль лжем - но в сердце тишина.
Мы никогда не изменяем:
Душа одна - любовь одна.

Однообразно и пустынно,
Однообразием сильна,
Проходит жизнь... И в жизни длинной
Любовь одна, всегда одна.

Лишь в неизменном - бесконечность,
Лишь в постоянном - глубина.
И дальше путь, и ближе вечность,
И всё ясней: любовь одна.

Любви мы платим нашей кровью,
Но верная душа - верна,
И любим мы одной любовью.

Любовь одна, как смерть одна..

В4: І не завжди зрозумієш, чи те, що постукало в твою душу, справжнє почуття. І кожен відповідь шукає у власному серці.

Лисак Денис

Моя любов – рожевий квіт

В весінньому саду,

Моя любов – веселий спів,

Що з ним я в світ іду.

О, як тебе кохаю я,

Єдиная моя!

Тому коханню не зміліть,

Хоч висохнуть моря.

Нехай посохнуть усі моря,

Потануть брили скал,

А ти навік, любов моя, -

Аж згасне сонця пал.

(Р.Бернс)

Новак Станіслав

Як не любов, то що ж це бути може?

А як любов, то що ж таке вона?

Добро? – та ж в ній скорбота нищівна.

Зло? – але ж муки ці солодкі, Боже!

Горіти хочу? – бідкатись не гоже.

Не хочу? – то даремна скарг луна.

Живлюща смерте, втіхо навісна!

Хто твій тягар здолати допоможе?

(Франческо Петрарка)

В1: А може пошукаємо відповідь на сторінках вічної книги - Біблії. Адже Борис Пастернак назвав її „Записной тетрадью человечества”.

В2: Найрозумнішим царем Біблія вважає царя Соломона. І не тільки найрозумнішим, а й найбагатшим, найкрасивішим. А його „Пісня пісень” до сьогодні є неперевершеним шедевром.

Поклади мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, бо заздрощі непереможні немов той шеол, - його жар – жар огню, воно полум’я Господа! Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!

В3: А все через кохання, яке тривало всього 7 днів. Кохання великого царя Соломона і 16-річної дівчини із виноградника – Суламіфі.

В4: Сім днів, які зробили Соломона щасливим.

Новохацький Олександр

Нет дня, чтоб я не думал о тебе

Начало формы

Конец формы

Нет дня, чтоб я не думал о тебе,
Нет часа, чтоб тебя я не желал.
Проклятие невидящей судьбе,
Мудрец сказал, что мир постыдно мал.
Постыдно мал и тесен для мечты,
И все же ты далеко от меня.
О, боль моя! Желанна мне лишь ты,
Я жажду новой боли и огня!
Люблю тебя капризною мечтой,
Люблю тебя всей силою души,
Люблю тебя всей кровью молодой,
Люблю тебя, люблю тебя, спеши!

К. Д. Бальмонт

В1: Страшно втрачати коханих, але і життя без кохання схоже на засохле дерево, що росте на кам’янистому грунті. І, можливо, саме тому кожне покоління намагається розкрити його вічну таємницю.

Лазарєва Юлія «О милый, что тебе я сделала?»

Нарожна Анастасія «Гітарист»

В2: . Письменники і поети всіх часів і народів оспівують кохання. Давньогрецькі боги не змогли встояти перед палким коханням Пігмаліона і подарували талановитому митцю незабутню мить щастя. Галатея із холодної обожнюваної скульптури в обіймах свого творця перетворилася у теплу і ніжну жінку.

В3: Щоб повернути кохану Еврідіку, Орфей зійде у царство тіней. І навіть Аїд і Персефона не зможуть встояти перед чарівністю звуків його музики, сповнених коханням, і позволять зробити те, чого не робив ніхто – вивести кохану із царства мертвих.

В4: А вірна Пенелопа роками буде очікувати свого Одісея, обманюючи претендентів на її руку. Вдень ткатиме покривало, а ночами розпускатиме його. Тому, що тільки Одіссей може зробити її щасливою.

Пісня Озацька Карина . 

В1: Джордж Гордон Байрон всегда был очень тонким, чувствующим человеком, недаром любовная лирика Байрона считается одной из наиболее ярких и проникновенных не только в английской литературе, но и мировой. Байрон обогатил английскую и мировую литературу тем, что привнес в неё необыкновенную мощь и силу, тесно переплетенную с нежностью и трепетностью величайшего чувства – Любви, а байроновские поэтические традиции были продолжены и развиты лириками последующих поколений.

Шелиховский Антон «Прости»

Буркун Ольга «К времени»

Цукор Карина «Расставание»

Товстокорая Анна «В день, когда мне исполниловь 36 лет»

Павленко Виктория «Мне сладких романов обмана не надо»

В2: Кохання Олександра Блока – донька видатного вченого – хіміка Мендєлєєва – Любов Дмитрівна. Вона стала його Прекрасною Дамою. І їй він готовий був служити все життя, їй присвячував вірші, її боготворив. Звичайну земну дівчину він підняв до недосяжного ідеалу, і всі звернення до неї писав з великої букви.

Ірбідєєв Дмитро «О доблестях, о подвигах, о славе»

В3: Незабутні сторінки Олександра Гріна дарують читачам віру в те, що казка може зметнути пурпурові вітрила, якщо ти віриш у чудо так, як вірила в нього Ассоль, і якщо ти такий романтик, як Грей.

В4: Булгаковська Маргарита готова віддати душу, лиш би знати, що сталося з

Майстром, тому що той, хто любить, повинен розділити участь того, кого любить.

В1: Борис Пастернак дарує нам романтичну історію кохання.

Мороз Віталій

Мело, мело по всей земле

Во все пределы.

Свеча горела на столе,

Свеча горела.

Как летом роем мошкара

Летит на пламя,

Слетались хлопья со двора

К оконной раме.

Метель лепила на стекле

Кружки и стрелы.

Свеча горела на столе,

Свеча горела.

На озаренный потолок

Ложились тени,

Скрещенья рук, скрещенья ног,

Судьбы скрещенья.

И падали два башмачка

Со стуком на пол.

И воск слезами с ночника

На платье капал.

И все терялось в снежной мгле,

Седой и белой.

Свеча горела на столе,

Свеча горела.

На свечку дуло из угла,

И жар соблазна

Вздымал, как ангел, два крыла

Крестообразно.

Мело весь месяц в феврале,

И то и дело

Свеча горела на столе,

Свеча горела.

(Б.Пастернак)

В2: А хіба 20 – е століття не захоплювалося романтичною історією, описаною в відомій рок – опері „Юнона і Авось”.

В3: Так називалися два кораблі, які відправлялися в Америку на Аляску. Їх супроводжував 40 – літній Рязанов, розчарований у житті, тому що нещодавно похоронив свою дружину. Та доля подарувала йому ще одне кохання до 16 – річної дівчини – американки , яка відмовилася від свого нареченого, кинувши виклик суспільству. Та що таке суспільство, якщо в її серці живе кохання. Але Рязанову спочатку потрібно було завершити справи в Росії. А потім він зможе присвятити своє життя їй. Попереду бурхливі потоки океану, які подолати непросто і довга дорога через всю Росію. Та вона готова чекати, тому що кохання її не має меж і до його повернення вона не проронить ні слова.

В4: Чому ж таким важким для них є прощання? Можливо, тому, що обоє розуміють, що це прощання назавжди, що їм не судилося більше побачитися, не судилося зустрітися.

Пісня Різаєва Ілона, Курочка Карина

САГА

Ты меня на рассвете разбудишь,

Проводить необутая выйдешь.

Ты меня никогда не забудешь.

Ты меня никогда не увидишь.

Заслонивши тебя от простуды,

Я подумаю: «Боже всевышний!

Я тебя никогда не забуду.

Я тебя никогда не увижу».

Не мигают, слезятся от ветра

Безнадежные карие вишни.

Возвращаться – плохая примета.

Я тебя никогда не увижу.

Даже если на землю вернемся

Мы вторично, согласно Гафизу,

Мы, конечно, с тобой разминемся.

Я тебя никогда не увижу.

И окажется так минимальным

Наше непониманье с тобою

Перед будущим непониманьем

Двух живых с пустотой неживою.

И качнется бессмысленной высью

Пара фраз, долетевших отсюда:

«Я тебя никогда не увижу.

Я тебя никогда не забуду».

(Андрей Вознесенский)

В1: К лучшим созданиям Федора Ивановича Тютчева принадлежат любовные стихотворения, проникнутые благородством и прямотой в раскрытии сложнейших душевных переживаний:

Поэт был счастлив в любви, не мог жить без любви, любил с ранней молодости до глубокой старости. Для него это было время золотое — время сплошной влюбленности в жизнь, в блестящее общество молодых, прекрасных женщин.

В2: А любовная лирика Афанасия Афанасиевича Фета автобиографична: вдохновением ему послужила сильнейшая любовь к Марии Лазич, дочери сербского помещика. Им не суждено было быть вместе: возлюбленная Фета знала, что брак их по многим причинам невозможен. Погибла Мария Лазич совсем молодой. На протяжении всей жизни Фет тосковал по возлюбленной, и тоска эта нашла отражение в его творчестве.

Федоренко Маргарита

Дерев'янко Тетяна

Проценко Дар'я

Лисак Карина

Кононенко Ольга

Плюшко Ангелина

В3: Кохання – незбагненне почуття. На жаль, іноді трапляється так, що воно наділяє своєю милістю двох, а потім зникає. Обставини виявляються сильнішими. Та з часом розумієш, що потрібно дякувати долі за те, що воно було. І вечорами, запалюючи свічки, ми з смутком, і все ж з трепетом, можемо повернутися в минуле.

Павленко Тетяна

В4: І, як ехо, в душі звучить мелодія кохання

Пісня „Мы – эхо”

Покроется небо

пылинками звезд,

и выгнутся ветки упруго.

Тебя я услышу за тысячу верст.

Мы – эхо,

Мы – эхо

Мы – долгое эхо друг друга.

И мне до тебя,

где бы ты не была,

Дотронуться сердцем нетрудно.

Опять нас любовь за собой позвала.

Мы – нежность,

Мы – нежность,

Мы – вечная нежность друг друга.

И даже в краю

Наползающей тьмы,

за гранью смертельного круга,

я знаю, с тобой не расстанемся мы.

Мы – память,

Мы – память,

Мы – звездная память друг друга.

(Р.Рождєственський)

В1: Кохання завжди різне взаємне і невзаємне, щасливе і нещасне, адже кожна людина відчуває його по – своєму. Зрештою як і поети. Наприклад, Володимир Маяковський у посланні до коханої.

Селюков Володимир «Лиличка»

В2: Франческо Петрарка все своє життя присвятив одній жінці, вірніше коханню до неї.

366 віршів. Стільки, скільки днів у високосному році. Вона була реальною жінкою, та для нього недосяжною. І все ж кохання до Лаури очищало поета від скверни, було джерелом щастя, радощів.

Благословенні будьте, день і рік,

І мить, і місяць, і місця урочі,

Де спостеріг я ті сяйливі очі,

Що зав’язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік

Солодкий біль опечаленої ночі

І лук Амура, що в безоболоччі

Пускав у мене струн ясний потік!

Благословенні будьте серця рани

І вимовлене пошепки ім’я

Моєї донни – ніжне і кохане,

І ті сторінки, де пронеї я

Писав, творивши славу, що не в’яне,-

Й ти, неподільна радосте моя!

(Ф.Петрарка)

Вздыхаю, словно шелестит листвой

Печальный ветер, слезы льются градом,

Когда смотрю на вас печальным взглядом,

Из-за которой в мире я чужой.

Улыбки вашей видя свет благой,

Я не тоскую по иным усладам,

И жизнь уже не кажется мне адом,

Когда любуюсь вашей красотой.

Но стынет кровь, как только вы уйдете,

Когда, покинут вашими лучами,

Улыбки роковой не вижу я.

И, грудь открыв любовными ключами,

Душа освобождается от плоти,

Чтоб следовать за вами, жизнь моя.

(Ф.Петрарка)

В3: «Ти завжди в мені, коли я буваю сам – один; ти в мені – як моє горе, моя праця і моя кров», - так писав великий француз Оноре де Бальзак своїй коханій Евеліні Ганській.

В4: Марина Цвєтаєва. Поет. Та перш за все, жінка, яка кохала. І заради кохання готова була пройти будь – які випробування.

Сохранич Даша «Ты письмо мое милый не комкай…»

В1: Іноді трапляється, що жінка здатна на неймовірні вчинки заради кохання, особливо , коли воно є не щасливим.

Бажан Анна

Я тебя отвоюю у всех земель, у всех небес,

Оттого, что лес моя колыбель, и могила – лес,

Оттого, что я на земле стою – лишь одной ногой,

Оттого, что я о тебе спою – как никто другой.

Я тебя отвоюю у всех времен, у всех ночей,

У всех золотых знамен, у всех мечей,

Я ключи закину и псов прогоню с крыльца –

Оттого, что в земной ночи я вернее пса.

Я тебя отвоюю у всех других – у той, одной,

Ты не будешь ничей жених, я – ничьей женой,

И в последнем споре возьму тебя – замолчи! –

У того, с которым Иаков стоял в ночи.

Но пока тебе не скрещу на груди персты –

О проклятие! – у тебя остаешься –ты:

Два крыла твои, нацеленные в эфир, -

Оттого, что мир – твоя колыбель, и могила – мир!.

В2: Почуття жінки досить непередбачувані. Цієї миті ми думаємо про коханого, а інше ….

Мне нравится, что вы больны не мной,

Мне нравится, что я больна не вами,

Что никогда тяжелый шар земной

Не уплывет под нашими ногами.

Мне нравится, что можно быть смешной –

Распущенной и не играть словами,

И не краснеть удушливой волной,

Слегка соприкоснувшись рукавами.

Мне нравится еще, что вы при мне

Спокойно обнимаете другую,

Не прочите мне в адовом огне

Гореть за то, что я не вас целую.

Что имя нежное мое, мой нежный, не

Упоминаете ни днем, ни ночью – всуе…

Что никогда в церковной тишине

Не пропоют над нами: аллилуйя!

Спасибо вам и сердцем и рукой

За то, что вы меня – не зная сами! –

Так любите: за мой ночной покой,

За редкость встреч закатными часами,

За наше негулянье под луной,

За солнце, не у нас над головами,-

За то, что вы больны – увы! – не мной,

За то, что я больна – увы! – не вами!

В3: «Той, хто любить, повинен розділяти участь того, кого він любить»,- так писав Михайло Булгаков. В його житті було все: хвороби, війни, революції, успіхи і поразки. Він відчайдушно чекав визнання – а воно прийшло лише після смерті. І ніби в нагороду за всі випробування, доля подарувала йому рідкісне щастя – кохати і бути коханим. Його дружина Олена Сергіївна зробила все, що було в її силах , щоб жоден рядок після смерті Булгакова не залишився невідомим.

В4: І не дивно, що символ здійснення мрій про кохання – червоні вітрила – створив саме Олександр Грін. Адже сам він був романтиком. Лише романтик може продати своє останнє демісезонне пальто, щоб в день народження коханої подарувати їй корзину троянд.

В1: Сергій Єсенін, закохавшись ,хотів докорінно змінити своє життя, сповнене безглуздих сварок, ганебних вчинків, шинків, жінок та вина.

Куценко Іван «Заметался пожар голубой»

В2: Олександр Кочетков написав вірш, який прославив його ім’я також під впливом кохання. Разом з дружиною вони відпочивали в Адлері. Його відпустка закінчувалася раніше. І тому він купив квиток лише для себе. Дружина буквально вмовила його на вокзалі залишитися, і він не поїхав, вирішив ще один день провести з нею.

А на другий день вони дізналися, що поїзд, яким він мав їхати, попав в аварію і найбільше постраждав його вагон. А друзі, які очікували його дома, повірили в його смерть. Кочетков був впевнений, що це кохання врятувало його від смерті. Тоді й появилися ці роздуми.

- Как больно, милая, как странно,

Сроднясь в земле, сплетясь ветвями,-

Как больно, милая, как странно

Раздваиваться под пилой.

Не зарастет на сердце рана -

Прольемся чистыми слезами,

Не зарастет на сердце рана –

Прольемся пламенной смолой.

-Пока жива, с тобой я буду –

Душа и кровь нераздвоимы –

Пока жива, с тобой я буду-

Любовь и смерть всегда вдвоем.

Ты понесешь с собой повсюду –

Не забывай меня любимый, -

Ты понесешь с собой повсюду

Родную землю, милый дом.

- Но если мне укрыться нечем

От жалости неисцелимой,

Но если мне укрыться нечем

От холода и темноты?

-За расставаньем будет встреча,

Не забывай меня любимый,

За расставаньем будет встреча,

Вернемся оба – я и ты.

- Но если я безвестно кану –

короткий свет луча дневного,-

Но если я безвестно кану

За звездный пояс, в млечный дым?

-Я за тебя молиться стану,

чтоб не забыл пути земного,

я за тебя молиться стану,

Чтоб ты вернулся невредим.

С любимыми не расставайтесь!

С любимыми не расставайтесь!

С любимыми не расставайтесь!

Всей кровью прорастайте в них –

И каждый раз навек прощайтесь!

И каждый раз навек прощайтесь!

И каждый раз навек прощайтесь!

Когда уходите на миг!

В3: Кохання підкоряло серця не тільки поетів і письменників. Йому підвладні всі.

В4: І навіть президенти стають уразливими, коли їх серця торкається кохання.

50 років Рональд Рейган засипав свою кохану Ненсі листами, сповненими любові. А коли хвороба почала позбавляти його пам’яті, він написав два останні листи: „Сьогодні я розпочинаю шлях, який приведе мене до заходу мого життя. Я йду слідом за сонцем, що заходить. Але я точно знаю, що для Америки сонце буде сходити завжди”. А другий лист був адресований їй: „Я сумую за тобою, навіть коли сплю...”.

Борис Пастернак

Не убегайте от своей любви… 
Не разрушайте маленькое счастье, 
Не говорите тихо: " Уходи ", 
Когда душа разорвана на части. 

Не убегайте от своей любви! 
Не стройте стен, они вам не спасенье. 
Себе не лгите, что свободны вы, 
Кто любит — обречен на заточенье. 

Не убегайте от своей любви, 
Дарите счастье тем, кто рядом с вами. 
Не позволяйте зависти и лжи 
Овладевать вдруг вашими сердцами. 

Не убегайте от своей любви! 
И никогда её не оставляйте! 
И даже если стерты все следы, 
Любите, верьте, только не теряйте! 

Не убегайте от своей любви! 
Сквозь боль и слезы напролом идите! 
Не говорите тихо: " Уходи ", 
А просто все забудьте и простите. 

Не убегайте от своей любви! 
Ведь это лучшее, что есть у вас отныне! 
Храните чувства светлые свои, 
Хоть это тяжело в жестоком мире.

В1: Тихе і спокійне.

В2: Трепетне і ніжне.

В3: Палке і героїчне.

В4: Єдине і неповторне.

В1: Те, якого кожен прагне, про яке кожен мріє, яке робить людей щасливими, те, що входить у вічність, тому що кохання не підвладне часу.

Пісня Кононенко Карина

14