ТЕМА Весільний рушник в українській народній вишивці. Візерунок, орнамент і композиція весільного рушника.
Пр.роб. Розробка орнаменту і композиція для весільного рушника
МЕТА:
Навчальна ознайомити з оберегом української родини, зі значенням його в побуті ; навчити учнів читати візерунки, переносити малюнок на тканину; пробуджувати пізнавальний інтерес до вивчення традиційних художніх промислів українського народу;
Розвиваюча розвивати і удосконалювати творчі здібності учнів
Виховна__ виховувати глибокі почуття любові до батьків, пошани до людей праці, сприяти розвиткові творчих здібностей, не забувати своєї національної культури
ОБЛАДНАННЯ ножиці, простий олівець, лінійка, схеми рушників
ТИП УРОКУ: комбінований
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
Перевірка наявності учнів;
Готовність учнів до уроку;
Наявність в учнів робочого одягу
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
У невичерпній скарбниці духовної культури нашого народу є особлива, винятково важлива її частина – ВИШИВКА. Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.
І в дорогу далеку
Ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний
На щастя, на долю дала.
Ці рядки відомої пісні на вірші видатного поета Андрія Малишка засвідчують, що на манівцях життя нашою супутницею є вишивка. Я вам пропоную здійснити урок – подорож в минулу і дізнаємось про історію вишивки, рушник в укр. нар. вишивці, про види орнаменту та значенням композиції в вишивці. Але спочатку давайте пригадаємо дещо з попередніх уроків трудового навчання:
Які види декоративно ужиткового мистецтва ви знаєте?
Де використовують вишивку?
Чи зустрічались ви в своєму житті з рушником, де їх використовують?
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів
Формування позитивного ставлення до навчальної діяльності на уроці.
ІV. Повідомлення теми уроку
Весільний рушник в українській народній вишивці. Візерунок, орнамент і композиція весільного рушника.
Пр.роб. Розробка орнаменту і композиція для весільного рушника
V. Визначення завдань для учнів на урок
Ви дізнаєтесь:
Ви навчитесь:
VІ. Вивчення нового матеріалу
Дуже добре, а зараз продовжуємо нашу подорож. Дані археологічних розкопок, свідчення літописів і нотатки мандрівників минулого дають змогу вважати, що початок мистецтва вишивання на території України сягає в глибину віків, його розвиток триває з незапам’ятних часів і до наших днів.
А зараз давайте послухаємо наших дівчаток – мандрівниць, які зібрали цікаві дані працюючи із підручниками в бібліотеці.
Виступи учнів.
Перша учениця. ”З історії вишивки”
Дані археологічних розкопок, свідчення літописців минулого дають змогу вважати, початок мистецтва вишивання на території України сягає у глибину віків, його розвиток триває з незапам’ятних часів і до наших днів.
Раніше кожна дівчина повинна була вишити собі придане: сорочки, скатертини, рушники, простині,.. і тому взимку в селах України ввечері збирались дівчата на вечорниці. Вони там пряли починки, шили сорочки, вишивали рушники собі на придане. Не могли обминути вечорниць і хлопці. Вони приходили на вечорниці щоб залицятися до дівчат, розповідали їм всякі бувальщини та небилиці, співали пісень, танцювали.
Тобто вечорниці – це був свого роду клуб сільської молоді в Україні, де молоді люди зближалися, пізнавали один-одного і як наслідок, одружувалися.
Під час вишивання дівчата співали багато гарних ліричних пісень про кохання, про стосунки між молодими. Тягнеться нитка і тягнеться пісня про те „як любили і розійшлися”, або „як поїхав мій миленький іншої шукати”.
Добираючи нитки для вишивання, кожна дівчина вплітала в них свої мрії і сподівання. Кожна нитка несла своє психологічно-змістовне значення. Так мати виряджаючи сина в дорогу, давала йому рушник, на якому вишита росяниста доріжка, яка завжди повертає сина в спогади про рідну домівку. Про це співається в пісні А. Малишка та П. Майбороди „Пісня про матір”
Прослуховування пісні „Пісня про матір”
Про те, що кольори мали змістовне значення, співається в пісні вище згаданих авторів „Два кольори”. Червоний колір вважається кольором кохання життя та любові, а чорний – то журба.
Прослуховування пісні „Два кольори”
Друга учениця „Український рушник”
Сьогодні, як і сотні років тому, є актуальним стародавнє мистецтво тканих і вишитих рушників – традиційної окраси українського народного житла. Розвішані у світлиці по стінах і над портретами, картинами вони надають їй охайності, святковості й затишку. Рушник пройшов через віки як символ чистоти. Він нагадує рідну оселю, матір яка завжди на порозі домівки зустрічає нас із цим оберегом сімейного затишку.
Рушник – витвір народного мистецтва, який має три функції:
1. Мистецько-декоративну
2. Ужиткову
3. Обрядово – ритуальну
За функціональним призначенням рушники мали свої назви:
Ужиткові:
Для витирання обличчя і рук – утирач
витирання посуду і стола – стирок
для прикрашання, розвішували над вікнами та в простінках між вікнами – кілковий
над портретами, фотокартками - покутник
Обрядово – ритуальні:
для похорону – поховальний ...
Третя учениця. „ Види орнаменту”
Слово „орнамент” в перекладі з латинської означає „прикраса”. Прикраси з узорів і орнаментів можна зустріти скрізь: в інтер’єрах приміщень, на предметах побуту (меблях, шкатулках, книгах, одязі, посуді ...)
Водночас між поняттями „орнамент” і „узор” часто не роблять різниці. Але не кожен узор може бути орнаментом. Узор – це рисунок. Різні лінії, форми, кольори на ньому можуть бути розміщені без певного порядку. Узори створює навколишня природа. Усі, напевно, бачили в зимовий морозний день узори на вікні. Цей рисунок природи не можна назвати інакше, як узор.
Орнамент – це узор, що складається з повторюваних, ритмічно впорядкованих елементів-мотивів.
Самостійного значення орнамент не має, він слугує для прикраси поверхні, якого-небудь виробу, предмета, надає йому виразності, краси, підкреслює його форму, фактуру.
Майже в усіх народів орнамент використовується як оберіг. Його наносили на найважливіші і найвиразніші місця: на основу будинку, на знаряддя праці, предмети інтер'єру, особливо часто його використовували в народному костюмі, наприклад, вміщували на грудях вбрання матері-годувальниці, на рукавах. Традиція нанесення орнаменту на рукавах бере свої витоки з давніх часів і є оберегом для працездатної людини, годувальника сім'ї. Орнамент часто є знаком, який розділяє людей за соціальною ознакою.
Дослідження показали, що більшість народів зберігають свої національні орнаментальні системи (традиційні форми і фігури українських килимів, писанок, вишиванок). Найпоширеніші мотиви орнаменту з функцією оберегу є кола, квадрати, ромби, солярні розетки. Людина намагалась використати закономірності, які лежали в природі, брала зразки від природи і створювала нові орнаментальні форми.
Орнамент може складатися з одного або кількох декоративних елементів чи фігур. Групу декоративних елементів, яка повтором створює орнамент називають декоративною ланкою. У вишивці існує рапортний вид побудови композиції орнаменту. Рапортом малюнка називають частину образотворчих елементів, які ритмічно повторюються по всій його довжині і ширині..
В орнаментальних композиціях вишивки велику роль відіграють мотиви-символи, значення яких змінювалося із розвитком суспільства.
Учитель.
Слово композиція походить від латинського слова, що означає „складання, зв’язування”. Ми зараз живемо у дивовижному світі, де все навколо нас складає довершену систему, яку ми тільки зараз починаємо розуміти. Кожен вид життя намагається поширюватись, розвиватись, щоб зберегти свій вид для майбутнього. Але все, в тому числі і розвиток кристалів, рослин, тварин і людини, природа поставила в сурові рамки законів. Звідси, можливо, виникли й символи, які визначають багато понять за законами світу.
Отже, робимо висновок, що серед великої різноманітності форм у природі панує закономірність і системність.
Якщо подивитись на стародавні малюнки і талісмани, посуд і древні культурні пам’ятки, то за ними можна визначити історію народу й орнаменту. Стара композиція складалась як сума всіх знань у світі і виражала їх в особливій формі. Розвиваючись в часі, композиція втрачала одні елементи і знаки на знаходила інші. Багато композицій ми не в змозі прочитати, але відчуваємо значущість схованих в них інформації. Ми можемо довго дивитись на композицію минулого і відчувати багатозначність її змісту, її досконалості, завершеності.
Четверта учениця „композиційні прийоми побудови орнаментів”
Художня якість вишивки залежить великою мірою від композиційного малюнка – творчого поєднання різних елементів узору, але однакових за змістом, кольором, формою.
Композиція малюнка для вишивання повинна відповідати багатьом вимогам. Вона залежить від призначення, форми оздоблюваного виробу, якості матеріалу. Не можна наприклад оздоблювати легкі тканини важкою, щільною вишивкою. Узор вишивки повинен відповідати характеру переплетіння ниток і роду волокон тканини, а сама вишивка – художнім вимогам до даного виробу. Вона в жодному випадку не повинна заважати його практичному призначенню і водночас має робити виріб гарним. Кожен виріб потребує свого особливого композиційного рішення. Завдання орнаменту – в поєднанні двох підходів - декоративного і змістовного.
Існує декілька основних правил композиційної побудови орнаменту для вишивки. Насамперед потрібно запам'ятати, що деталі, з яких складається орнамент, повинні відповідати основній темі.
Для побудови орнаменту треба знайти композиційний центр, тобто визначити ту частину оздоблюваного виробу, яка повинна найбільш привертати на себе увагу. Знайшовши композиційний центр, на площині розміщують узор. Наприклад, треба прикрасити скатертину. Для цього узор розміщують перед усім на тій частині, яка найбільше привертає до себе уваги, тобто на площині стола. На частині, що звисає, узор розміщують так, щоб вишивка не ховалась в складках. Треба чітко дотримуватись пропорцій елементів між собою і з оздоблювальною площиною предмета.
„Поняття про симетрію і ритм”
основою кожного орнаменту є симетрія, тобто повторення в певному порядку одного елемента чи групи їх.
Людство завжди ставило симетрію в ряд головних законів природи. Симетрія скрізь: навколо нас, всередині нас, у науці та музиці.
Симетрія має кілька видів:
дзеркальне відображення(центральна, одноосьова)- коли всі частини, розташовані справа від певної лінії, точно повторюються зліва від неї;
осьова - вид симетрії, коли один елемент або їх група, повторюються через певний проміжуток по прямій чи кривій лінії.
Двоосьова – коорнинальна;
Трьохосьова – на стінках трикутника;
Чотирьохосьова – на стінках квадрата;
Багатоосьова – радіальна.
Та на симетрію треба дивитися як на норму яка має відхилення – асиметрію. Більшість природних форм і явищ є асиметричними, тобто не мають чіткої та послідовної організації.
З погляду симетрії різноманітність орнаментальних форм об’єднують в три основні групи: розетка, бордюр, сітка.
У розетці орнамент вписаний в коло чи правильний багатокутник і розташований в центрі прикрашуваної поверхні.
Сітка. В цьому узорі простота рішення, порядок і розрахунок дає ключ до різноманітних побудов. Поділ сіток за допомогою вісі, яка має форму і значення системи координат, дає змогу розробити узор на повторюванні прямокутників.
На орнамент впливає також закон ритму – порядок чергування елементів або їх групи у малюнку.
Ритмом у мистецтві називають повторюваність, чергування тих чи інших композиційних елементів твору із суворою їх підпорядкованістю всередині цілого. Це головний засіб орнаментальної творчості, коли немає композиційного центру, але глядач зацікавлений і захоплений красою гармонією ритму і кольору.
Народний орнамент містить систему простих ритмів, які у цілісності становлять ту основу, на якій віками розвивалися інші форми орнаментів.
VІІ. Формування умінь та навичок учнів. Практична робота
1.Аналіз завдань практичної роботи.
Пр.роб. Розробка орнаменту і композиція для весільного рушника
Сьогодні ми виконаємо свій рушник. Нагадую вам, що в основі українських рушників лежить орнамент – ритмічно повторюваний елемент. Тому деталі, якими ви будете прикрашати свій рушник, повинні бути однаковими з обох боків – зверху і знизу виробу.
Виконання роботи на тему „Український рушник”
Приготуйте два альбомні аркуші, склеєні по вертикалі
Використовуючи шаблони прикрасьте рушник орнаментом. Пам’ятайте про те, що елементи орнаменту створюються з обох сторін
2.Самостійне виконання завдань практичної роботи
3.Контроль з метою виявлення недоліків у знаннях і вміннях учнів.
4.Поточний інструктаж (індивідуальний, груповий).
5.Організація самоконтролю та взаємоконтролю учнів
6.Підбиття підсумків практичної роботи:
Демонстрація кращих робіт;
Аналіз недоліків у результатах роботи та шляхи їх усунення;
Оцінювання результатів практичної роботи.
VІІІ. Завершення уроку
А завершити сьогоднішній урок хочеться словами віршованого побажання.
Бажаю вам:
Хай здоров'я ніколи не зраджує,
Будьте завжди ніжні, рідні, милі,
Щоб вам радість, щастя і любов
Вишиваним цвіли рушником.
Що нового дізналися на уроці?
Яку роботу виконали?
Де можна використати набуті знання та вміння?
ІХ. Мотивація оцінок за урок, виставлення їх в журнал, щоденники
Х. Завдання додому
Підготувати необхідні інструменти та матеріали
ХІ. Прибирання робочих місць
