Урок № 5
Тема: Художній опис тварини за власним спостереженням.
Мета уроку: повторивши та узагальнивши все відоме учням про побудову тексту-опису, підготувати їх до написання домашнього твору.
Хід уроку
І. Прочитати. Визначити стиль кожного з уривків, назвати стильові ознаки, притаманні кожному з текстів. До якого типу мовлення слід віднести подані тексти? Свою думку аргументувати. Чим відрізняється художній опис тварини від наукового опису?
1. Наскільки можна судити з описів, що дійшли до нас, та зі скелетів у козацьких могилах, Запорізькі коні були невеликого зросту, непоказні з вигляду, з маленькими круглими копитами, зате всі вони відзначилися незвичною міцністю, силою, твердістю в ногах, витривалістю в довгих походах, неперебірливістю в харчуванні, на диво спокійним норовом. Прудкість Запорізьких коней дала підставу літописцям називати їх «вітроногими кіньми». Кращі коні в запорізьких козаків звалися «огирями». Цьому слову надавалося значення чудового, сильного і швидкого жеребця (За Д. Яворницьким).
2. Що, мій коню, що мій добрий,
Годі гарцювати,
По байракам через рови
Годі вже стрибати,
Як, було, коли стрибаєш,
Як, було, гарцюєш,
Хропеш, іржеш, під собою
І землі не чуєш.
Шовковая твоя грива
З вітром розмовляла,
Удила в зубах скрипіли,
Збруя вся тріщала.
Де та сила, що носила
Тебе в чистім полі,
Як яструба моторного,
Що живе на волі?
«Літа, літа все забрали, –
Кінь сказав, мовчати. –
Колись носивсь під тобою,
Голову піднявши.
Залізо в зубах скрипіло,
Поводи ірвались;
Тепер сіна не вкушу вже,
Зуби поз’їдались.
Шерсть, як стерня, піднялася,
Не така вже стала
Мнякесенька, гладесенька,
Як колись бувала».
Правду, конику, ти кажеш,
Літа все забрали…
В.Забіла.
ІІ. Прочитати. Визначити стиль уривка. Довести, що поданий текст є зразком опису. Вказати в реченнях тексту-опису «дане» й «нове». Як ставиться автор до описуваної тварини і з чого це видно?
Ящірки раз у раз перетинали нашу дорогу. Розпечені скелі двигтіли, здавалось, од їх безупинних хвилястих рухів. Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик – і зникне. І знову звідкись вона з’являлась, приплющена жаром, на кривих ніжках. Спинилась, підняла гадючу головку і сторожко водить круглим, підкресленим оком. Видко, як під тоненькою шкуркою збоку калатає серце. Але тільки тінь впала або шеберхнулась щось – вже вона зникла у непомітній шпарці, наче влізла просто у камінь.
Не знаю, хто з нас назвав ящірку душею каміння, живчиком, що вічно б’ється в важкій і нерухомій масі (М.Коцюбинський).
ІІІ. Списати. Позначити в реченнях тексту-опису «дане» й «нове» (літерами «д» та «н»). Чи можна з поданого опису тварини зробити висновок про ставлення до неї письменника? Додати самостійно складене речення-кінцівку, яке містило б ставлення до описуваної істоти.
Проживав у нас довго собака. Пірат. Це був великий на зріст, немолодий вже, поважний і серйозний пес з волохатим хвостом і з двома парами очей, з яких верхня пара, коли придивитися ближче, виявлялася парою рудих плям на темному лобі (За О. Довженком).
ІV. Прочитати. Які типи мовлення поєднанні в поданому уривку? Чи можна було б тут обійтися без описів тварин? Як ставиться автор до описуваних звірів? З чого можна зробити такий висновок? Виписати з тексту використані письменником художні засоби (порівняння, епітети). Визначити тему та головну думку поданого тексту.
Якось восени я блукав лісом. Мій слух вразив металевий гавкіт, що лунав здалеку. Я відразу зрозумів, що собака йде слідом звіра.
Почувся легкий шелест дерев, і за мить я побачив чудову тварину – чорного, як вуглину, лиса. На тлі блискучого хутра різко виділялися білі, як сніг, груди та світлий кінчик хвоста. Жовті очі горіли, як вогники, а сріблясте на кінчиках волосся оточувало, як сяйвом, його голову й шию. Здається, жодного разу не бачив я такого гарного створіння. Нарешті я збагнув, що це, мабуть, і є чорно-бура лисиця. Я не рухався, тварина теж. Та я видав себе необережним рухом, і лис вмить зник.
Хвилин за десять переді мною з’явилася інша тварина. Розмірено гавкаючи, продираючись через чагарник, ламаючи на шляху все, що не гнулося, з’явився неповороткий, важкий пес з налитими кров’ю очима. Цей величезний громіздкій звір безпомилково знаходив кожен поворот лисячого сліду і мимовільно охоплював страх від цього. Не втратити сліду – ось була єдина мета собаки. А що сталося б потім, про це можна було судити з налитих кров’ю очей пса та по нашорошеній на хребті шерсті.
Я й сам люблю полювання. Та цього разу вигляд прекрасної істоти, переслідуваної безжалісним звіром, справив на мене таке ж враження, як вигляд отруйної змії, що душить прекрасну співочу пташку. Старовинна дружба людини з собакою була забута. З тієї миті моє серце перейшло на бік чорно-бурого лиса (За Е. Сетоном-Томпсоном).
Колективне складання орієнтовного плану твору-опису тварини.
План художнього опису тварини
Де живе тварина, її кличка, порода.
Яка вона?
1. «д» – «н»
2. «д» – «н» і т.д.
Чим подобається мені ця істота
V. Бесіда. Запитання для бесіди.
Які типи мовлення вам відомі? Що є «даним» та «новим» у реченнях тексту-опису? Чим художній опис відрізняється від наукового? Назвати ознаки художнього стилю мовлення. Які епітети і порівняння дібрали б ви, щоб висловити своє позитивне ставлення до тварини (кошеняти, рибки, папужки)? Навести приклади.
VІ. Самостійна письмова робота учнів над чернетками твору. Важливо, щоб учні заздалегідь визначили тему та головну думку своїх творчих робіт. Опис має бути основним типом мовленні, що не виключає наявності елементів розповіді і роздуму.
VІІ. Домашнє завдання: написати твір-опис «Моя улюблена тваринка».
