Тема. Українська мова як одна з індоєвропейських мов. Українська мова в колі слов’янських мов
Мета. Розширити відомості учнів про рідну мову в системі мов світу; про місце української мови та ознаки самобутності її серед слов’янських мов ; продовжити формувати вміння аналізувати прослуханий текст, на його основі будувати власне висловлення; розвивати орфографічні та пунктуаційні навички; виховувати почуття національної гідності.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Перевірка виконання домашнього завдання: міні – дискусія (заздалегідь підготовлена) «Чи потрібна культура мовлення у світі Інтернету?» На попередньому уроці учні класу об’єдналися в дві групи: одна отримала завдання дібрати стверджувальні аргументи, друга – заперечні.
Ведучий міні–дискусїї – учитель. Вступне слово вчителя: відомий український поет Д.Павличко стверджує, що «на все впливає мови чистота: зір глибшає і кращають уста, стає точнішим слух, а думка гнеться, як вітром розколихані жита». Чи погодитесь ви, чи ні, ми зараз з’ясуємо. Учні висловлюють свої думки, учитель допомагає дотриматися правил ведення дискусії.
ІІІ. Повідомлення теми уроку. Визначення учнями завдань уроку.
ІУ. Розвиток пізнавальної активності учнів. Творче спостереження з елементами аналізу. Прослухайте текст. Які нові відкриття ви зробили для себе? Побудуйте карту пам’яті «Мови світу»
Мовознавці об’єднують мови в кілька мовних сімей. Мовна сім’я – це сукупність мов, основою яких є одна прамова. Їх у світі існує майже 200.Кожна містить від однієї до кількох сотень мов. Мовну сім’ю поділяють на групи за ступенем спорідненості, в яких розрізнять інколи підгрупи. Найбільшими за кількістю носіїв є такі, наприклад, мовні сім’ї: індоєвропейська. Китайсько-тибетська, афразійська, монгольська, японська, кавказька.
Мовами індоєвропейської сім’ї розмовляє понад 2 млрд осіб. У ній існують такі мовні групи: індійська, іранська, грецька, вірменська, італійська, слов’янська та деякі інші. Українська мова належить до слов’янської групи, яка має три підгрупи: східнослов’янську, західнослов’янську, південнослов’янську
У. Бесіда за прочитаним текстом і картами пам’яті.
ІУ. Навчальний диктант (готуємося до контрольного диктанту!)
Написання диктанту « Історія»
Десь за п’ять тисячоліть до Христа усі теперішні так звані індоєвропейські народи говорили ще більш-менш однією спільною мовою, яку ми умовно звемо праіндоєвропейською. Мова ця скоро почала розпадатися на окремі говірки, які довгий час різнилися між собою дуже мало, а пізніше дали початок окремим індоєвропейським мовам, сьогодні існуючим в основному в Європі й частині Азії…
Прабатьківщину індоєвропейської мови шукали спочатку в Азії, за Біблією — поміж річками Тигром та Єфратом, але ця азійська теорія скоро була відкинена. Тепер наука встановила, що прабатьківщина індоєвропейських народів знаходилась у Європі й займала дуже великий простір, а слов’яни жили приблизно на тих землях, де живуть вони й тепер…
Десь за дві тисячі років до Христа індоєвропейська прамова остаточно поділилася на окремі сучасні мови, ще досить близькі одна до одної, …і кожна з них пішла своєю дорогою дальшого життя (За І. Огієнком ).
2. Робота над орфографією та пунктуацією.
У.Особливості української мови серед слов’янських мов . Учні отримують роздруківки матеріалу і працюють у парах («навчаючи - учу»)
Існувало чимало фонетичних та граматичних (насамперед, морфологічних) рис, які в інших слов'янських мовах замінилися новими, а в нас вони склали найдавнішу групу українських мовних особливостей. Серед них найважливіші:
1) закінчення -у в род. відмінку однини іменників чол. роду з давньою основою на u: солоду, мéду, дóму, вéрху, пóлу;
2) закінчення -ові, -еві (-єві) в дав. відмінку однини іменників чол. роду цієї самої групи типу сóлодові, мéдові, дóмові, а потім — і всіх інших іменників чол. роду;
3) чергування приголосних г, к, x зі свистячими з, с, ц у дав. та місц. відмінках однини іменників:нога – нозі, муха - мусі;
4) кличний відмінок іменників: друже, княже, брате, земле, владико, учителю;
5) закінчення -ої в род. відмінку однини прикметників жін. роду: велúкої, дóброї, святої, пáгубної;
6) форми дав. відмінка займенників мені, тобі, собі;
7) форми 3-ї особи дієслів теперішнього і простого майбутнього часів І дієвідміни: мóже, убивáє, ідé, живé, поучáє;
8) закінчення -мо в дієсловах 1-ї особи множини теперішнього і майбутнього часів: даємó, постáвимо, не питáємо, помагáємо ;
9) подовження приголосних в іменниках на –я: каміння, клоччя, знання та інш.
Також ми знаємо, що в порівнянні, наприклад, з російською мовою, українська характеризується більш чіткою вимовою голосних і приголосних звуків.
УІ. Підсумок уроку
УІІ. Домашнє завдання: підготувати виступ на семінарі «Українська мова серед мов світу»
