|
Літературні читання «Моя ти любо! Мій ти друже!» (за творчістю Тараса Григоровича Шевченка та матеріалами життєвого шляху)
Літературні читання «Моя ти любо! Мій ти друже!» Мета: познайомити з раніше не вивченими віршами Тараса Шевченка;розвивати вміння виразно читати та розповідати напам’ять поетичні та прозові твори. Перебіг літературних читань Гімн України, Гімн «Реве та стогне Дніпр широкий». Учитель. Ми багато знаємо про безсмертного генія українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Але так мало знаємо про його особисте життя, про переживання одинокої людини, що по людські прагнула щастя і любові, мріяла створити сім’ю. Ведучий: А чи потрібно про це говорити? Може праві люди, що кажуть: «А кому яке діло до чужого кохання?»
Ведуча: Ні. Ці люди не мають рації. Адже тисячі сторінок написано про кохання видатних людей. У тому кого і як кохає велика людина розкривається атмосфера часу, історія цілого покоління, таємниця їх творчості. Учитель. Сьогодні ми будемо розкривати ту сторінку життя, про яку згадують дуже рідко. Ми поговоримо про Шевченкове кохання. Ведуча. Нам дуже цікаво, кого і як він кохав. Читаю «Кобзар», і майже через вірш, майже в кожній поемі є рядки про кохання. Ведуча.Бог сотворив людину – єдину і цілісну: і вона була щаслива. Але людина согрішила і Бог, розгнівавшись на неї, розділив її на дві половинки і пустив по світу. З того часу кожен, що блукає між людьми, шукає свою долю. Знайде її – матиме щастя, а не знайде – приречений на самотність. Пісня-вірш “Доля” . П’єса. (Стіл, лава, вишиває, або пряде, колиска) Оксана: (читає). “Мар’яна - чорниця”. Аудіо-вірш: “Зацвіла в долині червона калина...” Вірш «Росли укупочці, зросли». П’єса. Рєпніна (читає):(Стіл, чорнильниця, перо, папір). Фільм «Катерина». Вірш “Немає гірше, як в неволі...” Вірш. Якби зустрілися ми знову
Вірш. І досі сниться; під горою,
Вірш «Якби з ким сісти хліба з’їсти»
Аудіо-вірш «Чого мені тяжко…» Висновок. Ведучий. Не зустрів свою долю наш Тарас. Були в його житті дружба, було кохання, а тої єдиної, яка б розділила з ним радість і горі – не було. Помер він самотнім. Нічого не значили після його смерті ні каяття Ликери, ні спогади Катрусі Перунової. Помер в холодному Петербурзі. В останню путь на Чернечу гору його проводжали тисячі людей. Попереду процесії йшли молоді дівчата – наречені у вінках і кидали квіти. Так Шевченко навіки залишився вірним єдиній наречені – Україні. | 
