Міністерство освіти і науки
молоді і спорту Автономної Республіки Крим
Управління освіти та у справах дітей
Красноперекопської райдержадміністрації
Кримський республіканський конкурс
«Лист Шевченку»
Роботу виконав
Муслімов Алі,
учень 5 класу
Воїнської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів
Красноперекопського району
Керівник:
Курдибайло Людмила Іванівна,
учитель української мови та
літератури
Воїнської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів
Красноперекопського району
Красноперекопський район, 2014 р
Добрий день, Тарасику!
Пише тобі ровесник. Сьогодні на уроці я дізнався, якою була Україна твоїх часів, цікавою була і розповідь учителя про твоє дитинство. Мені захотілося поспілкуватися з тобою у Моринцях або Кирилівці, погратися в «гайдамаки», поспостерігати за білими хмарками і посперечатися з тобою, кого і що вони нагадують, помандрувати, щоб побачити, куди сідає сонце...! В моїй уяві з'явилися картинки твого дитинства, і серце защеміло від жалю! Скільки ж тобі довелося витримати!
Ось твоя хата: стоїть на краю села примара кривобока, у дірках. Про неї напишеш у спогадах:
За що, не знаю, називають
Хатину в гаї тихим раєм,
Я в хаті мучився колись,
Мої там сльози пролились,
Найперші сльози…
(«Якби ви знали, паничі»)
Сім’я велика, і всі при ділі: батьки і брати - на панщині, а сестри - в наймах. Ти ще хлопчисько, а теж кріпак. Кріпак... Це неволя, бідність, страждання... І перше горе, що лягло на твої худенькі плечі - це смерть матусі. Життя з мачухою стало пеклом для тебе. Пізніше у своєму вірші ти так згадував ці трагічні сторінки свого життя:
Там матір добрую мою
Ще молодую - у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
( А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі
Умер на панщині...
(«Якби ви знали, паничі»)
Я співчуваю тобі , Тарасе, бо уявляю як страшно залишитися сиротою. Бачу тебе у морозну днину, легко одягненим, з важкими відрами води, які несеш до школи... Незважаючи на знущання дяка, ти опановуєш знання. Іншого шляху до навчання у тебе немає. Тому єдине, що гріло твою душу в той час, було малювання. Тебе захоплювала краса нашої української природи, і ти ії відтворював через своє бачення. Ти бажав навчитися малярству, але … Як у всіх кріпаків, у тебе було бажання і не було можливостей — панщина! Чумакуючи ще малим із батьком, ти бачив як живуть люди. І вже тоді у тебе зароджувався характер борця з несправедливістю. Ти шукав кращої долі, а вона обходила тебе...
Та ти не здавався, жив мрією про «золоту книжку», щоб списувати в неї вірші, створені власноруч. А тепер я і мої ровесники захоплюємося віршами твого справді золотого «Кобзаря».
Дорогий Тарасе! Ти пройшов нелегкий і тернистий шлях, але був допитливим, здібним і обдарованим від природи хлопчиком. Це і допомогло тобі подолати горе сирітства, всі життєві тягощі. Мені дуже хотілося б мати такі ж риси характеру, бути схожим на тебе. Ти полонив мою душу стійкістю, жадобою до знань, до творчості.
Я живу в ХХІ столітті, і в нашому суспільстві теж багато несправедливості, жорстокості. Ти завжди для мене будеш прикладом у боротьбі з цими негараздами.
На все добре, Тарасе!
