Урок №17 07.11.2016 р.
Тема. ЗМ 6. Створення власних висловлювань. Складання діалогів
відповідно до запропонованої ситуації
Мета: систематизувати та узагальнити знання про види мовленнєвої діяльності, дати уявлення про особливості діалогічного мовлення, повправляти у складанні та розігруванні діалогів на задану тему в запропонованій ситуації спілкування; розвивати мислення, мовлення, пам'ять, комунікативні вміння, дикцію, спроможність правильно інтонувати фразу; збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.
Обладнання: підручник, таблиці.
ХІД УРОКІВ
І. Повідомлення мети і завдань уроків.
ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.
◊ Робота з підручником.
1) Виконання вправи 158 (відповіді на запитання).
2) Опрацювання таблиці «Загальні відомості про мовлення» (с. 177).
ІІІ. Виконання вправ із застосуванням узагальнених знань.
◊ Прочитати.
Пояснити, про який з видів мовленнєвої діяльності йдеться в кожному з речень. Який з видів мовленнєвої діяльності є продуктивним, який – рецептивним?
Менше говори, то більше почуєш. Як напише писака, що не злиже й собака. Він язик припинати не звик. Перо страшне не в гусака, а в дурака. Сто раз пожалієш, що сказав, і тисячу раз, що написав. Де розумом не дійду, у книжці знайду. Сказана брехня – патока, а почута правда – перець. Дуже грамотний: слово «корова» пише з м’яким знаком. На грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся. Як частуєш, такі й слова чуєш.
(Нар. творч.)
Написане слово – це бідняк, який пробиває собі шлях у світ власними зусиллями, у той час, як усне, живе слово досягає вищих посад завдяки рекомендаціям її світлості княгині фантазії та її камердинерів – очей та вух. (Л. Фейєрбах.) Щоб навчитися читати, я витратив 80 років, проте не наважуся стверджувати, що повністю досягнув мети. (Й.-В. Гете.) Оратори, які не можуть зупинитися, - справжні мучителі слухачів; оплески, які лунають у довгоочікуваному кінці, сприймаються як подяка за те, що нарешті вони замовкли. (І. Бехер.)
◊ Вільний диктант.
Назвати види мовленнєвої діяльності, до яких ви вдалися у процесі роботи над вільним диктантом.
Наші пращури з особливою увагою ставилися до слова, вірили в його магічну силу, жили переконанням, що добре слово потрібне людині, як хліб і сіль, як жива вода (так писав Олександр Довженко). Очевидно, непроста кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив».
Мовна поведінка народу, без сумніву, пов’язана з його загальною культурою, народними традиціями. На мовному рівні вчені виявили такі психологічні ознаки українців: доброзичливість, шанобливість до співрозмовників, почуття власної гідності.
(За С. Богдан)
ІV. Вивчення нового матеріалу.
◊ Пояснення вчителя.
Усне мовлення (говоріння) – ситуативно вмотивований і ситуативно зумовлений процес. Ситуація спричиняє мотив (мету) спілкування: виникає потреба щось з’ясувати, необхідність щось повідомити, до чогось спонукати. Мотив спричинює найрізноманітніші вияви спілкування: запитання – відповідь; прохання – згода (відмова), пропозиція і згода (незгода), нерозуміння і пояснення тощо.
Ситуацію спілкування можна показати у вигляді таблиці:
Перед тим, як вступати в спілкування, слід УЗЯТИ ДО УВАГИ:
в офіційній обстановці
ДЕ Спілкуємося? у неофіційній
обстановці
Ситуація спілкування ХТО адресат?
повідомлення
ЯКА МЕТА
спілкування? з’ясування
спонукання
При говорінні здійснюється перехід від внутрішнього мовлення (мовлення подумки, у максимально згорнутій формі, у якому реальне фізичне звучання замінюється його відображенням у свідомості мовця) до мовлення зовнішнього (мовлення для співрозмовників). У процесі аудіювання (слухання-розуміння) здійснюється перехід від зовнішнього мовлення до внутрішнього.
Діалогічне усне мовлення передбачає розуміння співрозмовниками реальної ситуації спілкування, зорове сприйняття співрозмовниками один одного (міміки, жестів), сприйняття інтонаційного оформлення мовлення.
Зорієнтувавшись у ситуації спілкування, кожен зі співрозмовників планує своє висловлювання (планування відбувається у внутрішньому мовленні). Цю частину підготовки до спілкування можна показати за допомогою таблиці:
- ТРЕБА ПОДУМАТИ (СПЛАНУВАТИ):
ТЕМУ
ОСНОВНУ ДУМКУ
ФОРМУ висловлювання
(діалог чи монолог)
СТИЛЬ
Усне діалогічне мовлення здійснюється за умови безпосереднього контакту співрозмовників, кожен з яких почергово то слухає-сприймає, то говорить. Тому, щоб навчитися діалогу, необхідно досконало оволодіти такими видами мовленнєвої діяльності, як аудіювання та говоріння.
Діалогічне мовлення є ланцюгом реплік, що породжуються в процесі
спілкування двох або декількох осіб. Розрізняють репліку-стимул, яка спонукає співрозмовника до відповіді або дії, та репліку-реакцію, що звучить у відповідь.
Зберігаючи у внутрішньому мовленні початок розмови (зміст попередніх реплік), кожен зі співрозмовників, знову-таки у внутрішньому мовленні, планує «смислові згустки» наступної репліки. Плануючи репліки, слід передовсім намітити основну тезу спілкування і логічно просуватись до бажаної кінцівки.
Діалогу властиві такі ознаки: граматична неповнота речень, використання простих синтаксичних конструкцій, різних речень за метою висловлювання тощо.
V. Виконання вправ на закріплення.
◊ Розказати, що потрібно взяти до уваги, щоб зорієнтуватися в ситуації спілкування, і що визначити перед тим, як вступати в спілкування, якщо:
o ви маєте намір звернутися до однокласника з проханням допомогти вам у роботі над рефератом з літератури (історії, географії);
o ви хочете звернутись до класного керівника з пропозицією організувати екскурсію учнів вашого класу до Канева (Львова, Одеси);
o ви хочете попросити керівника шкільного драмгуртка написати сценарій новорічного вечора або допомогти старшокласникам у роботі над сценарієм.
◊ Скласти та розіграти за особами діалог, можливий за кожної з окреслених вище ситуацій.
VІ. Підбиття підсумків уроків.
VІ. Домашнє завдання.
Сформулювати умови трьох-чотирьох ситуативних вправ на складання та розігрування діалогів (орієнтовні теми: дотримання правил мовного етикету сучасними школярами; джерела здобуття навчальної інформації сучасними школярами (підручники, довідники, Інтернет); роль і перспективи комп’ютерної техніки в сучасній школі тощо). У процесі виконання домашнього завдання використовувати подані вище таблиці. Підготуватись до виконання самостійно складених вправ (попарно).
