Міністерство освіти і науки України
Державний вищий навчальний заклад
” Донецький технікум промислової автоматики”
Доповідь
”Оцінювання знань і вмінь з української мови в умовах інтерактивного навчання”
(до засідання методичного об’ єднання викладачів української мови і літератури)
Підготувала
Урубкова В.М.
Сучасна система навчання чекає від викладача охоплення великого обсягу інформації й орієнтована на рівні знання й розуміння.
Слово інтерактив - прийшло до нас з англійської від слова” interact”, де inter- взаємний, ”act”- діяти.
Таким чином інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Отже, інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.
Суть інтерактивного навчання у тому , що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх студентів. Це таке навчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і студент і викладач є рівноправними, розуміють, що вони роблять. Викладач виступає лише в ролі організатора процесу навчання. Студенти мають бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Такі підходи до навчання не є повністю новими для української освіти.
Педагогічний процес оцінювання знань - це складна психологічна ситуація і для викладача, оскільки під час його здійснення й виявлення реального, рівня знань педагог перебуває під впливом багатьох взаємодіючих факторів, а саме:
- об'єктивної якості робіт, що оцінюються;
- усної відповіді, письмового викладу;
- переконань викладача щодо значення знань, умінь, навичок;
- ставлення викладача до оцінки (занадто принциповий і категоричний чи, навпаки, байдужий до неї, має тенденцію до зниження чи підвищення оцінки);
-ставлення викладача до студента (симпатія, антипатія), предмета;
-ставлення, що склалися у викладача до студента щодо його успіхів з предмета на момент оцінювання знань;
-ставлення викладача, адміністрації навчального закладу до студента, знання якого оцінюють (його зайнятість у культурно-масовій роботі, виконання різних доручень);
-настрою викладача;
-фізичного стану педагога (втомленість, погане самопочуття тощо);
-особистого престижу (більше хороших оцінок - краща думка про викладача у керівництва навчального закладу і навпаки).
Аналіз педагогічної практики у вищому навчальному закладі засвідчує, що лише перший із зазначених факторів має об'єктивний характер, решта - суб'єктивні. Усунути вплив цих суб'єктивних факторів - головна умова об'єктивності оцінювання. Викладачу важко змінити думку про студента, яка сформувалась на момент оцінювання. Адже інший студент, який навчався протягом семестру на «добре» і «відмінно», за таку ж саму відповідь на іспиті отримує «відмінно» без вагань і додаткових запитань педагога.
Іноді буває і навпаки: студент, який навчався завжди на «відмінно», погано відповідає під час оцінювання знань, і викладач підвищує йому оцінку. За таких умов у студента зникає бажання навчатися, оскільки уже за нього «навчається залікова книжка».
Якщо ж оцінка занижена, то виробляється негативне ставлення до викладача, предмета, почуття прохолоди до навчання.
Як оцінювати роботу студентів під час проведення інтерактивних занять, як підтвердити, що студенти справді набули необхідні знання, уміння і навички?
Наприклад, в інтерактивному навчанні важливими є такі вміння, як здатність відстоювати свою думку. Отже, оцінювання повинно базуватися саме на цьому умінні, а не лише на здатності студента запам’ятовувати інформацію.
Важливим є також те, що багато інтерактивних технологій: дебати, аналіз випадку, обговорення в групі, на перший погляд сприймаються швидше як гра, ніж серйозне навчання.
У розробці підходів до оцінювання першим кроком є чітке формулювання завдань оцінювання. Традиційно це такі завдання:
- показати студентам, як вони досягли мети уроку;
- визначити найкращого за результатами;
- визначити рівень здібностей студентів;
- поставити оцінки.
Часто виникають труднощі у виставленні оцінок у балах. Це пов’язано з відсутністю обґрунтованих підходів до розробки стратегії оцінювання, яка тісно пов’язана з підготовкою і плануванням викладачем заняття.
Викладач повинен собі поставити запитання: Як я зможу переконатися, що студенти досягли результатів?
Спеціалісти з оцінювання вважають, що дуже важливо заздалегідь повідомляти показники оцінювання, мету оцінювання, а також шкалу оцінювання. Це допоможе студенту виконувати роботу старанно, свідомо, знаючи, що від нього вимагає педагог.
На заняттях метою є не завжди виставлення оцінок, а вдосконалення його, визначення рівня і можливостей студентів повинні бути метою оцінювання. Отже, оцінювання повинно бути тісно пов’язаним з процесом навчання.
Шкала оцінювання вкладається в дванадцятибальну систему. Але найчастіше 7 балів ставимо, що означає середній рівень.
Науковці вважають, що оцінювання повинно мати потрійний характер: перевіряти роботу студента після засвоєння матеріалу в кінці розділу, в кінці семестру і навчального року. Існує багато думок, що не варто приділяти багато уваги поточному опитуванню, а давати тести у кінці семестру. Моя думка така, що викладач повинен приділяти увагу поточному оцінюванню під час уроку.
Для перевірки знань існують традиційні способи, які найчастіше ми використовуємо на заняттях мови, добираємо вправи, що дають можливість широко застосовувати знання і вміння на заняттях з елементами діловодства: написати документ, відредагувати його.
Як правило, часто відводимо цілий урок для опитування поточного, контрольної роботи, пропонується спеціальне домашнє завдання, що підлягає оцінюванню.
Як приклади прийому оцінювання можна назвати такі:
Тест. Ця форма опитування полягає в тому, щоб вибрали правильну відповідь із кількох запропонованих. Така робота не заслуговує на найвищий бал.
Експрес - опитування. Це можуть бути стислі усні або письмові опитування за картками, або продовжити речення, заповнити таблицю, скласти схему.
Контрольне опитування або творче завдання. Запропоновані диференційовані завдання.
Перевірка навичок мислення (тобто уміння тлумачити, застосовувати, аналізувати, оцінювати події) вимагає набагато більше часу.
Завдання викладача - створити умови на занятті, за яких студенти будуть зацікавлені, відкриті, відповідальні.
Наприклад: Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні.
- робота з картками : записати речення, вказати смислові відношення, підкреслити граматичну основу. Або, із поданих речень виписати складне безсполучникове.
- робота в парах: скласти діалог ”Безсполучникове складне речення”.
- ”Ажурна пилка”: кожна група , на які поділений клас, обирає собі розділовий знак і обговорюють, чому він ставиться і закінчують роботу схемою ” Вживання розділових знаків”.
- практична робота: у поданих реченнях знайти помилки, де неправильно розставлені розділові знаки; пояснити розділові знаки, знайти правильну схему до поданого речення.
- творча робота: написати твір – мініатюру, використовуючи безсполучникові складні речення.
Як показує досвід, оцінювання може відбуватися завжди. Варто дбати про те, щоб оцінювання не заважало самому процесові навчання: воно повинно виконувати допоміжну функцію, а не бути окремою пріоритетною функцією викладача.
Отже, необхідні нові підходи до завдань оцінювання.
коли необхідно вирішити проблему і прийняти рішення;
коли необхідно спонукати студентів до висловлення ними розуміння ідей, а не відтворення фрагментів певної інформації;
коли викладач переходить від простої перевірки знань і вмінь до здатності працювати спільно, уміння слухати, розв’язувати конфлікти;
коли оцінюють старанність, яку студенти вкладають у співпрацю;
Варто дбати, щоб оцінювання не заважало самому навчальному процесу: воно повинно виконувати допоміжну функцію.
Дуже важливо звертати увагу не тільки на результат роботи студента, а й на те наскільки він:
активний на занятті;
вміє правильно спілкуватися з товаришами;
наскільки він готовий до співпраці;
наскільки вміє підтримати ідеї інших.
Використання альтернативних підходів не заперечує застосування традиційної оцінки,спрямованої на запам’ятовування або повторення з метою закріплення.
Література
БляшевськаА.В. Формування професійних навичок оціночної діяльності у; студентів ВУЗу: Дис. .канд. пед. наук: 13.00.01 -Л., 1996. -182с.
Бочарнікова В.М. Стимулююча функція контролю знань, умінь і навичок і студентів вищої школи.: дис. .канд. пед. наук: 13.00. 01. - Черкаси, і 1999. -208с.
Делікатний К.Г. Оцінка знань як органічна частина процесу навчання // Рад. школа. -1989.— №5. - С.44-50.
Нестандартні уроки з української мови та літератури. Випуск 1./Упоряд. К.Ю.Голобородько – Х.: Вид. група основа, 2006.- 304с.
А.Панченко, О.Пометун , Т.Ремех . Навчання в дії. Методичний довідник.:К,-А.П.Н., 2003.- 70 с.
О.Пометун, Л.Пироженко. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Науково – методичний посібник.:К,- А.С.К.,2005,-192 с.
В.І. Щербина, О.В. Волкова, О.В. Романенко. Інтерактивні технології на уроках мови та літератури. Х.: Основа, 2006.- 96 с.
