Комбінований урок з використанням елементів критичного мислення та інтерактивних технологій
Новела Григора Тютюнника
«Три зозулі з поклоном»:
інтерпретація «вічної» теми
«любовного трикутника»
( міні – підручник)
[pic]
Тема: Новела Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном»: інтерпретація «вічної» теми
«любовного трикутника»
[pic]
Епіграф:
Любов - це, люди, діло не осудне
По всі віки. Вовік віків. Амінь.
Л.Костенко «Маруся Чурай»
Якщо тебе ніколи не охоплювало
бажання обійняти всю землю,
прилащити бродячого собаку,
підняти із землі зірваний листок і
цілувати його – значить,
ти ще не любив».
Григір Тютюнник
Надвечірнім простором солоним,
Подолавши даль гірких років,
Три зозулі прилетять з поклоном
До квітчасто чистих рушників.
І душа здригнеться рушниково,
І дитинність вирветься з оков.
Як джерельце – Григорове слово –
З первозданним іменем: любов
С. Чернілевський
Щоденникові записи Г. Тютюнника
( прочитайте їх, прокоментуйте, висловлюючи своє ставлення крізь призму особистісного досвіду)
• Часто запитую себе: навіщо тобі істина? Відповідаю: щоб знати де брехня... Ніщо так боляче не б'є людину, як брехня. Тому її так ненавиджу, тому й прагну вперед на пошуки істини.
• 3 любові і муки народжується письменник - іншого шляху у нього немає.
• Іноді я відчуваю людину, як рана сіль.
• Мила моя Людино, ніколи я не скажу про тебе чорного слова.
• Я сприймаю те, що мене оточує, і те, що діється навколо мене, спочатку почуттям, серцем, а вже потім усвідомлюю, - тобто страждаю двічі з одного приводу.
• Ні від чого я так не страждаю, як від невдоволення собою.
• Важко щось перемінити в цьому світі. Тільки пам'ять людям, пам'ять лишається велика. Вона по-волі-поволеньки виробляє в народу мораль, ідеал. Пам'ять!
• І що я в Господа за людина!!! Ні в чому немає мені ані міри, ані втіхи - ні в любові, ні в стражданні, ні в захопленнях, ні в сумі пекельному... Неприкаяний я.
• Питають часто, над якою темою працюю. Ніколи не працював над темою. Завжди працюю над почуттями, що живуть навколо мене і в мені.
• Але в житті людини один страшний день - коли вона вперше опустить плечі, зігнеться.
• Ідеалізм мій полягає в тому, що я завжди жду від людини хорошого.
• Людиною треба вдатися. А стати нею, не вдавшись, - подвиг.
• Сумніве мій! Мій ти мучителю і помошнику. Як тяжко з тобою і як страшно залишатися без тебе.
• Кому ж зостанеться жаль, що жив у моїй душі?
Словничок уроку
Автобіографічний твір – твір, в якому проявляються факти
із життя письменника чи його рідних.
Новела – невеликий за обсягом прозовий твір з напруженим
сюжетом і несподіваним, часто трагічним фіналом.
Образ оповідача – умовний образ людини, від особи якої
письменник веде розповідь у творі.
Символ – предмет чи слово, що умовно виражає сутність
якогось явища.
Художня деталь – риса або штрих, що роблять зображувану
автором картину особливо яскравою і глибокою за змістом, яка особливо збуджує думку і робить зображення дуже відчутним і яскравим.
«Новела - це необхідність сказати багато за короткий час».
(Бернард Маламуд, американський прозаїк ХХ ст .. )
Асоціативний кущ
Любов
Літературні вузлики
з твору Ліни Костенко «Маруся Чурай»
1.Звела їх доля наче в нагороду
За те, що мали незглибинні душі.
2. Не легко, кажуть, жити на дві хати,
а ще не легше - жить на дві душі.
3. Життя-така велика ковзанка.
Кому вдалось, не падавши, пройти?
4.Чужа душа - то, кажуть, темний ліс.
А я скажу: не можна, ой не можна!
Чужа душа – то тихе море сліз.
Плювати в неї - гріх тяжкий, не можна!
5. Ми з нею діти однії печалі.
Себе читаю у її очах…
6. Любов - це, люди, діло не осудне
По всі віки. Вовік віків. Амінь.»
7. Хотіла жити, а життя не вийшло.
Хотіла вмерти – люди не дали.
8. У цій любові щось було священне,
Таке, чого не можна осквернить.
9. Чи він мені, чи я йому - нерівня.
Нерівня душ – це гірше ніж майна.
10 . І що ж найтяжче: мука ж моя марна,
Бо зрада – діло темне і брудне.
11. Життя – така велика ковзаниця.
Кому вдалось, не падавши, пройти?
12.В житті найперше – це притомність духа,
Тоді і вихід знайдеться з нещасть.
13. А дні стоять, - не хочеться тужити!
І кожна пташка хатку собі в’є.
Скажи, зозуля, скільки мені жити?
Кує зозуля…цілий день кує…
Цитати до образів
Любов у житті Марфи
1) «Марфа серцем чула, коли від тата приходить лист. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист; мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку - тонесенька, тендітна, у благенькій, вишиваній сорочині й рясній спідничці над босими ногами, - і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки».
2) «Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка - ще синіші... Вона хапає з Левкових пучок листа - сльози рясно котяться їй по щоках, - пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу...»
3) «Вона хапає з Левкових пучок листа – сльози рясно котяться їй по щоках, – пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу…»
4) «Марфа…не скоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче:
- Ну от бачите, нічого я йому і не зробила…»
5) «А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов’язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить – не висушить сльози у її очах.
Любов у житті Михайла
1) « Тато ж... він якось і не старів, однаковий зоставався і у двадцять, і в тридцять годочків... Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було,— просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що він рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось. А востаннє, як бачила його (ходила аж у Ромни, їх туди повезли), то вже не пекли, а тільки голубили — такі сумні. Дивиться ними — як з туману»
2) « …співаємо потихеньку. Тато баритоном, а я другим йому помагаю, а Марфа першу веде…Ото гляне, було, як чоловік над галушками катується, зітхне посеред пісні й одвернеться, а сльози в очах — наче дві свічечки голубі. До тата... Я то бачу. А він затулить надбрів'я долонею і співає. Або до тебе в колиску всміхається та приколисує легенько.
3) «Ти, Михайле,— кажу,— хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться»
4) «Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна».
Любов у житті Софії
1) «Ти, Михайло, - кажу, - хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться». А він: «Навіщо людину мучити, як вона і так мучиться».
2) «Очі мамині сухі, голос не здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять - вони закам'яніли».
3) «...А хто вам про це розказував, мамо? Дядько Левко?
— Ні. Він мовчав. Сама бачила й чула. Я бо теж за нею слідком з роботи тікала. Отуди ярком, ярком — і до пошти. Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить, жде... Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.
— І ви на неї не сердилися?
— У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе.
— А як же то — вона вгадувала, а ви — ні?»
Робота в групах
Заповніть таблицю «Характеристика головних героїв».
Пошуково – дослідницьке завдання
«Почув – побачив – визначив»
Із перерахованих нижче проблем виписати ті, що стосуються
Новели «Три зозулі з поклоном».
Нещасливе кохання
загальнолюдські цінності
соціальна несправедливість
правова безграмотність
невмирущість кохання
зв’язок поколінь
вірність
родинне життя
бідність селян
репресії на селі
Пояснити символи новели
Сенкан
Спробуйте коротко викласти своє розуміння любові
1-й рядок – один іменник;
2-й рядок – два прикметники;
3-й рядок – три дієслова;
4-й рядок – чотири слова, що виражають ставлення або власні почуття;
5-й рядок – одне слово – синонім до першого.
