НАРОДНА ЛІРИКА
Лірика – це вид літератури (поряд з епосом та драмою), у якому з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення автора до зображуваного. Отже, людина з її почуттями, тривогами, настроєвими особливостями є основою змісту ліричних творів. Вони можуть не мати чітко визначеного сюжету, а оповідь у них емоційна, часом перейнята чи то сумом і тривогою, чи то радістю. Народна лірика, з огляду на її розмаїтість та історичну тривалість розвитку, має свої особливості: зв'язок з обрядом, народною драмою, грою; перевага особисто-емоційного в історично-конкретній інформації; активний відгук на події суспільно-політичного життя тощо. Це й обумовлює існування в лоні народної лірики пісень календарно-, родинно-обрядових, історичних, соціально-побутових, дум, балад.
Обрядовий фольклор – це тексти усної народної творчості, які виконуються з нагоди визначних родинних подій чи календарних свят і супроводжуються відповідним дійством (виставою). Спів та ритуальне дійство тісно взаємопов’язані. Обрядовий фольклор має найстійкішу (найконсервативнішу) форму, лише зрідка піддаючись змінам.
Ліро-епічні твори зображують вчинки персонажів (наявний сюжет), виражають ставлення автора до цих вчинків (авторські відступи). Вони поєднують у собі сюжетно-розповідні епічні елементи і властиву ліриці емоційність та віршовану форму.
Історичні пісні розповідають про конкретні історичні події та особи, що є найвагомішою підставою для виділення ліро-епічних творів в окрему групу. Класифікація їх зумовлена хронологічно-тематичним принципом: пісні про козацькі походи, про визвольну війну 1648-1654 рр., Руїну, селянські повстання XVIIIст., Січових стрільців, події Другої світової війни тощо.
Ліричні пісні розкривають особисті почуття людини: любов, тугу, роздуми, мрії тощо. У таких піснях. Я правило, відсутній сюжет і наявну значна кількість образів-символів.
XIX с. репрезентувало інтимну, почуттєву лірику у жанрі романсу. Яка межувала з авторською поезією, піснею.
Проаналізувавши фрагменти пісні, з’ясуйте, на яке свято річного обрядового кола її співають. Що символізує дерево (яблуня) в ній.
А в нашого пана – пана N. Стоїть яблунь посеред двора, На тій яблуні золота кора, Золота кора – то його жона. А що віточка – то його донечкі, А що суче’чки – то його синочкі.
Наведіть приклади фольклорних текстів, які б ілюстрували таку думку:
«Колядники своїми розкішними образами накликають се багатство, щастя, шану і славу на свого господаря,- так як веснянщики весну з її дарунками. Обрядові і пісенні поздоровлення ті величання – се рід закляття на щастя, на здоровля, котре й досі заховалося в усній традиції». (М.Грушевський)
З’ясуйте, яка робота українців-хліборобів і якої пори року закінчується наведеними піснями. Що символізує віночок у ній?
Котився віночок по полю, Просився у хазяїна в стодолу: Пускай , хазяїне, в стодолу! Вже я на полю набувся, Буйного вітру начувся, Ранньої роси напився! Я недовго полежу – Зараз на поле побіжу.
З’ясуйте, що символізує «гільце», яке ставлять у весільний коровай (весільна пісня):
До бору, дружбонько, до бору, Та рубай же сосну здорову, Та рубай же її на заміт, Славне наше гіллячко на весь світ. Гільце-деревце з ялини, Із червоної калини, Із хрещатого барвінку, Із запашного васильку.
На основі змісту та значення образів-символів з’ясуйте, коли співають на весіллі таку пісню:
Брязнули талярики на столі, Тупнули кониченьки на дворі, Полинули лебедоньки за ріки, Розчесала русу косу на віки.
З’ясуйте відмінність значення образу символу калини в уривках народних пісень різних жанрів:
Ой під калиною Трава зеленая, Там стоїть дівчина, тай зарученая. (лірична пісня про жіночу долю)
Скаже (козак) собі насипати Високу могилу; Скаже собі посадити В головіу калину. Будуть пташки прилітати Калиноньку їсти, Будуть йому приносити Ой родоньки вісти!... (козацька пісня)
Відповіді: 1 – г, 2 – а, 3 – а, 4 – б. 5 – а, 6 – г.
