Конспект уроку вчителя вищої категорії Чорноморської ЗОШ І-ІІІ ступенів Голопристанського району, Херсонської області Давришевої Н.А.
Тема. Новела Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном»: інтерпретація «вічної» теми
«любовного трикутника». (1-2 слайд)
Мета уроку: розкрити ідейно-художній зміст твору, поглибити поняття про новелу, удосконалювати навички учнів аналізувати твори малих жанрів, визначати проблематику твору, повчитися у великого майстра слова стильової досконалості, глибше пізнати її закони; розвивати критичне мислення, вміння аналізувати, спів ставляти, формувати власну думку про поведінку героїв; виховувати красу почуттів, усвідомлення сенсу любові, уміння берегти її й цінувати.
Тип уроку: засвоєння нових знань, узагальнення та закріплення вивченого; комбінований, з використанням елементів критичного мислення та інтерактивних технологій.
Обладнання: портрет письменника, виставка його творів, мультимедійна презентація (фотографії, ілюстрації, відео- та аудіо записи)
Методи: словесний, практичний, демонстраційний
Епіграф:
Любов - це, люди, діло не осудне
По всі віки. Вовік віків. Амінь.
Л.Костенко «Маруся Чурай»
«Якщо тебе ніколи не охоплювало
бажання обійняти всю землю,
прилащити бродячого собаку,
підняти із землі зірваний листок і
цілувати його– значить,
ти ще не любив».
Григір Тютюнник ( 3 слайд)
Надвечірнім простором солоним,
Подолавши даль гірких років,
Три зозулі прилетять з поклоном
До квітчасто чистих рушників.
І душа здригнеться рушниково,
І дитинність вирветься з оков.
Як джерельце – Григорове слово –
З первозданним іменем: любов
С. Чернілевський
ХІД УРОКУ:
І. Організація класу.
Оголошення теми та завдань уроку ( 4 слайд)
Сьогодні на уроці ми:
- познайомимось з твором Г.Тютюнника «Три зозулі з поклоном»;
- будемо вдосконалювати навички роботи з художнім текстом;
- повторимо відомості з теорії літератури;
- спробуємо спів ставити погляди на «любов Всевишню» двох різних авторів: чоловіка – прозаїка Григора Тютюнника і жінки – поетеси Ліни Костенко (на основі роману у віршах «Маруся Чурай»);
- характеризуючи героїв і ситуації з твору «Три зозулі з поклоном», спробуйте влучно і доцільно використовувати виписані вами цитати з роману Ліни Костенко.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.
Минулого уроку ми вже були в гостях у геніального українського письменника Григора Тютюнника. Можна впевнено стверджувати, що він жив, як писав, а писав, як жив…А сьогодні мова піде про «любов Всевишню», про почуття, яке рухає життя на землі. Чого ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
Перед тим, як ми перейдемо безпосередньо до теми нашого уроку, ви
виконаєте тестові завдання на знання життєвого і творчого шляху
Григора Тютюнника. З цим матеріалом ви працювали минулого разу.
Час виконання - 5 хвилин (завдання додаються).
Взаємоперевірка. Відповіді.(Слайд 6)
1. б) 2. в) 3. г) 4. б) 5. г) 6. а) 7. б) 8. б) 9.в) 10. г) 11. в) 12. г)
2.Психологічний портрет Г.Тютюнника та Л.Костенко у певних соціальних умовах ( 5 слайд)
сповнені брехні, безхребетні 70-ті,… а він був справжнім вулканом;
безкомпромісним, бачив жахливу прірву між словом і ділом;
біль душі злився зі злістю;
безмежно вірив у добро;
зовні сильний і мужній – насправді був незахищеним дитям на цій землі, вразливим, щирим, чесним;
він ніби запрограмував свій кінець. Незатишно йому жилося ще з юних літ, завжди почував свою самотність;
у лютому 1880 р. Г.Тютюннику було присуджено премію ім. Лесі українки;
а 7 березня він заподіяв собі смерть;
Зверніть увагу на щоденникові записи Г.Тютюнника в міні - підручнику
( прочитайте їх, прокоментуйте, висловлюючи своє ставлення до одного з висловлювань, яке вам з них найближче і чому?)
3. Одним із д/з було підготувати вислови Л.Костенко із «Марусі Чурай» про любов.
Вони знаходяться у ваших міні – підручниках. Їх підготувала учениця Бірчак Л.
В ході роботи над новелою ви будете підбирати вислови . А зараз спробуємо
відобразити ваші асоціації до слова любов в «Асоціативному кущі».
4.Заповнення«Асоціативного куща».
Можливі відповіді: щастя, насолода, страждання, родина, діти,
Ми ще повернемося до нашого куща - можливо, у вас будуть доповнення.
5. Словничок уроку
Що таке новела? Які її особливості? Хто з письменників звертався до цього жанру? (Обговорення у парах).
Цитата для роздумів: «Новела - це необхідність сказати багато за короткий час». (Бернард Маламуд, американський прозаїк ХХ ст .. )
6.Створення емоційно-позитивної атмосфери на уроці
Звучить пісня «Летіла зозуля» ( 6 слайд – звучить пісня у виконанні О.Малініна)
7.Робота в групах пошуково – дослідницького характеру.
Розподіл учнів на творчі групи.
Завдання для 1 групи. Пояснити, що означає назва новели «Три зозулі з поклоном»?
(У народі існувала віра не лише у приворотне зілля й приворотні замовляння, а й про відворотне зілля й відворотні замовляння. Щоб позбавити мук палко кохану людину, якій не могли відповісти взаємністю, через старця чи малу дитину їй передавали своєрідне привітання: «Три зозулі з поклоном», що означало: забудь, покинь, залиш мене, відпусти. Оскільки зозуля гнізда не мостить, то таким чином людина мала зрозуміти, що її кохання приречене, тому треба забути, розлюбити. Зозуля – це символ туги, тривоги, провіщення нещастя.) ( 7 слайд)
Завдання для 2 групи. Розповісти про історію написання новели «Три зозулі з поклоном».
(Із щоденникових записів: "Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли у нас сталося нещастя, мама в горі кинулась саме до неї. Жінка була набагато старша за батька. Але обоє, батько й мати, ніколи не посміли зневажити ту любов, велику і без взаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох вони й поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки… Ти подивись, яке благородство й краса обох жінок, само зреченість моєї тоді ще зовсім молодої мами… Мабуть, одна вона в цілім світі шукала підтримки в своєї суперниці, співчувала їй і жаліла. І якщо доля дасть мені таланту… Не дивись так скептично… Не таланту – Бог із ним… Якщо поталанить мені щось написати – воздам хвалу жінці й красі…» Григір Тютюнник довго не міг опублікувати цю новелу, цю, без перебільшення, художню перлину – у застійні роки не допускали навіть натяку на жахіття сталінщини. Хоч у творі ніде прямим текстом про це й не сказано. Врешті «Три зозулі з поклоном» надрукував журнал «Ранок». Однак з однією невинною поправкою. Якщо чиясь «нерішуча рука» не наважилася закреслити місце ув’язнення, то в 1977-му – інша «десниця» виявилася рішучою і твердою (мабуть, от давнього страху); «Сибір неісходиму» було виправлено на «цей світ неісходимий». Ніби дрібниця, але як вона характеризує недавню добу з її безсоромною брехнею і фарисейством.)
Підсвідомо до написання новели Г.Тютюнник прямував усе своє життя, а поштовхом до написання стала, здавалось би, незначна подія. Було то 1976 р. До Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист, виконував народні пісні. Особливо вразила письменника пісня «Летіла зозуля через мою хату…»
Розповідалось у цій пісні не просто про нещасливе кохання, а про вічне непереборне страждання людини. Очевидці згадують, що Г.Тютюнник підхопився і побіг до себе в кімнату…Так народилася новела «Три зозулі з поклоном» - одна з найчарівніших перлин української літератури ХХ ст.
Завдання для 3 групи. Пояснити, чому присвячена новела. Що цим підкреслено? (Любові всевишній присвячується. Епітет «всевишній» у нашій мові використовується у сполученні зі словом «Бог», а тому в даній присвяті підкреслено велич найбільшого людського почуття). ( 8 слайд)
ІV. Сприйняття та усвідомлення мaтepiaлу уроку.
4.1. Евристична бесіда.
Як побудований твір? Що головніше в новелі: зображення подій чи вираження почуттів?
Які ознаки жанру наявні? (Твір має мозаїчну будову, що є композиційною особливістю. Більше того, перед нами – новела, а в ній, що притаманно хіба що романові, - цілих три сюжетні лінії, пов’язаних одним почуттям людей. Ще однією відмінною рисою є обрамлення. У кожному його фрагменті є інший головний герой: оповідач – студент, Софія, Марфа, Михайло. Новела психологічна, у якій сюжетним ядром є не тільки соціальний конфлікт, а й психологічний, що надає твору сильного ліричного забарвлення)
Усі вони, пройшовши перед читачем, умовно кажучи, відходять у глядацький зал (кадр з фільму).
Хто головні герої новели? ( Михайло, Марфа, Софія – так званий любовний 3-кутник) (кадр на екрані). ( 9 слайд)
У яких творах ми зустрічалися з любовним 3-кутником? (І. Франко «Украдене щастя», … «Маруся Чурай»)
Цей трикутник особливий. Підтвердіть це цитатою з роману «Маруся Чурай»
( «Звела їх доля наче в нагороду
За те, що мали незглибинні душі»)
У кожному любовному трикутнику можна виділити одну основну лінію. Як ви думаєте - хто це? (Михайло і Марфа – їх стосунки, яких фактично не було)
Як ставився Михайло до Софії? (любить, поважає, цінує).
Як ставився Михайло до Марфи?( важко переживає ситуацію,що склалася).
Як ця ситуація перегукується з романом «Маруся Чурай»
(«..нелегко, кажуть, жити на дві хати, а ще нелегше жить на дві душі»)
Який образ твору на вашу думку найбільш емоційно насичений, душевний (Марфа)
4.2 Робота в групах . Заповнити таблицю «Я – дослідник»
(Учні поділившись на три групи готують матеріал про те, яку роль у житті героїв відіграє це високе почуття)
I г р у п а. Любов у житті Марфи. ( 10 -12 слайд)
(Один учень від імені Марфи розповідає історію її кохання, другий – підбирає цитати до образу героїні, третій – складає асоціативний кущ, інші - складають план характеристики Марфи)
«Я – Марфа Яркова, одружена, але не кохаю свого чоловіка. Не можу витерпіти, коли він сидить та у стелю дивиться, чи у вуса дує, або тьопає галушки, «як за себе кидає». Ми співаємо, а він вусами пару з миски ловить та сопе так, що каганець на столі як не погасне. «Я,— каже,— картоплю в галушках люблю. Картоплі треба більше кидать у галушки». Товстопикий був, товстоногий. І рудий — матінко ти моя... Як стара солома. А Михайла кохаю безмежно. Я розумію, що у нього дружина, синок. А нічого не можу вдіяти з собою. Мені б тільки бачити його, чути голос, спів. Я не хочу розбивати сім’ю. Але Михайла засилають до Сибіру, звідки він, мабуть, ніколи не повернеться. Не знаю, як я відчувала Михайлові листи, але це було єдине , що у мене залишилось…Життя минає, Михайло десь там, звідки «далеко вертатися», а любов моя не поменшала, хіба що стала мудрішою. Лише душа моя завжди з коханим «в Сибірах неісходимих», блукає нещасна, бо не може нічим зарадити, допомогти, лише тужить-голосить. Ніякого щастя не було, видно, прописано моїй долі. Та все-таки світло спогадів у душі не тьмяніє…»
1) «Марфа серцем чула, коли від тата приходить лист. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист; мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти, сяде на поріжку - тонесенька, тендітна, у благенькій, вишиваній сорочині й рясній спідничці над босими ногами, - і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки».
2) «Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка - ще синіші... Вона хапає з Левкових пучок листа - сльози рясно котяться їй по щоках, - пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу...»
3) «Вона хапає з Левкових пучок листа – сльози рясно котяться їй по щоках, – пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу…»
4) «Марфа…не скоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче:
- Ну от бачите, нічого я йому і не зробила…»
5) «А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов’язати до вечора свої шість кіп, і вітер сушить – не висушить сльози у її очах.
Асоціативний кущ «Марфа»
з чистою душею лагідна здатна на велике кохання
порядна МАРФА тужить
тиха вірна переживає
обожнює сина коханого
відчуває чужий біль
Марфа вся – пам'ять і чекання. Не можна не вклонитися цій святій любові. Перед силою такого почуття никнуть скептики й циніки, і будь-який поговір – ніщо, бо це – Любов, яка без дозволу входить в людське серце і виповнює його вщерть.
Якими словами Ліни Костенко ми можемо виправдати героїню?
(«Життя-така велика ковзанка. Кому вдалось, не падавши, пройти?»)
- Вона і сама страшенно переживала, тужила, розуміла, що подумки, можливо, зраджує чоловікові.
Мабуть, в селі були люди, які засуджували її, але ми вже знаємо:
Чужа душа – то тихе море сліз.
Плювати в неї - гріх тяжкий, неможна!
II група. Любов у житті Михайла. ( 13 слайд)
«Я – Михайло. Не судилося мені щастя на цьому світі. І сім’я була: жінка, син. Але, мабуть, своєї долі не обминеш. Репресували мене і відправили в Сибір, як ворога народу. А який я ворог? Все своє життя працював, робив вікна, двері фільончасті, столи, ослони. Навіть тут на засланні руки «засверблять, що, буває, ложки хлопцям ріжу на дозвіллі». Але чомусь не таке все виходить, як вдома. Бо душа залишилася у рідному селі, а без душі – яка робота? Бо так далеко «єдина в світі Соня» та «синок, мій колосок». А ще Марфа… За тисячі верств чую її душу…Не ощасливлю її, але і не розколю дитячого серця, збережу його повноцінним, готовим до великої любові Як же ж мені хочеться вижити! Не так далеко я зайшов, та далеко вертатися. Але мою любов ніхто не відбере, вона помре разом зі мною…»
1) « Тато ж... він якось і не старів, однаковий зоставався і у двадцять, і в тридцять годочків... Сокіл був, ставний такий, смуглий, очі так і печуть, чорнющі. Гляне, було,— просто гляне і все, а в грудях так і потерпне. Може, тому, що він рідко піднімав очі. Більше долонею їх прикриє і думає про щось. А востаннє, як бачила його (ходила аж у Ромни, їх туди повезли), то вже не пекли, а тільки голубили — такі сумні. Дивиться ними — як з туману»
2) « …співаємо потихеньку. Тато баритоном, а я другим йому помагаю, а Марфа першу веде…Ото гляне, було, як чоловік над галушками катується, зітхне посеред пісні й одвернеться, а сльози в очах — наче дві свічечки голубі. До тата... Я то бачу. А він затулить надбрів'я долонею і співає. Або до тебе в колиску всміхається та приколисує легенько.
3) «Ти, Михайле,— кажу,— хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться»
4) «Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна».
Асоціативний кущ «Михайло»
З чистою душею вірний здатен на велике кохання
порядний МИХАЙЛО чутливий
талановитий переживає
обожнює сина, дружину
трудолюбивий
відчуває чужий біль
Михайло за тисячі верств чув Марфу, проте не зрадив ні дружину, ні сина, так ніби взяв на свої міцні плечі відповідальність за всіх . Передав сину у спадок силу любові невгасиму. Бо вірив, що на долю його дитини не випадуть ні війни, ні концтабори, а прийде нещастя – зуміє він вистояти, зберегти чистою душу. Отак і катувався у сні¬гах та морозах між любов'ю та обов'язком, зате мав право сказати «моя єдина в світі Соню».
III група. Любов у житті Софії. (14 - 15 слайд)
«Я – Софія, дружина Михайла. Важко мені було ростити сина одній, коли забрали чоловіка. Чекала його листи, але Марфа їх серцем відчувала. Не картаю суперницю - навпаки, найкращими, теплими словами говорю про неї своєму синові. Я давно збагнула той відчайдушний, глибоко тамований біль Марфин, розуміла й не сердилася, бо сама зазнала щастя материнства, і син мій схожий на батька, його кровиночка. А ще до нас обох прийшло горе, таке безпросвітне, а в «горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе». Спогади мої не щемлять і не болять – закам’яніли.
1) «Ти, Михайло, - кажу, - хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться». А він: «Навіщо людину мучити, як вона і так мучиться».
2) «Очі мамині сухі, голос не здригнеться, і я чую за ним: спогади її не щемлять їй і не болять - вони закам'яніли».
3) «...А хто вам про це розказував, мамо? Дядько Левко?
— Ні. Він мовчав. Сама бачила й чула. Я бо теж за нею слідком з роботи тікала. Отуди ярком, ярком — і до пошти. Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить, жде... Вона щораз перша вгадувала, коли тато обізветься.
— І ви на неї не сердилися?
— У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе.
— А як же то — вона вгадувала, а ви — ні?»
Асоціативний кущ « Софія»
З чистою душею вірна здатна на велике кохання
співчутлива СОФІЯ чутлива
талановита переживає
обожнює сина, чоловіка
відчуває чужий біль
Софія - мудрість, а ще мучениця, матір Віри, Надії, Любові. Марфа ще чекає повернення Михайла, а Софіїні спогади вже не щемлять, не болять - вони закам’яніли…Михайло писав дружині про своє почуття до іншої, бо був певний, що зрозуміє. І не помилився.
Чому вона так розуміє Марфу? (вони дуже схожі поривами душі)
Доберіть цитату (Ми з нею діти однії печалі. Себе читаю у її очах…)
4.3. Пошуково – дослідницьке завдання «Почув –побачив – визначив»
Із перерахованих нижче проблем виписати ті, що стосуються
Новели «Три зозулі з поклоном».
Нещасливе кохання
загальнолюдські цінності
соціальна несправедливість
правова безграмотність
невмирущість кохання
зв’язок поколінь
вірність
родинне життя
бідність селян
репресії на селі
4.4. Хвилинка творчості «Лист до Софії» читає студент університету
( 16 – 19 слайд)
Останній лист від тата
«Софіє! Соню!
Учора дав мені товариш скалку од дзеркальця, я глянув на себе і не впізнав. Не тільки голова вся, а й брови посивіли. Зразу подумав: може, то іній (це надворі було), тернув долонею — ні, не іній...
Більше не дивитимусь.
Часто сниться мені моя робота. Наче роблю4 вікна, двері фильончасті, столи, ослони. І так мені руки потім засверблять, що, буває, ложки хлопцям ріжу на дозвіллі... А руки як не свої. Дерево тут хороше, у нашій стороні з нього білі палати робили б. Але сире. Та й інструмент не той, що в мене був. Ти його ще не спродала? Як буде скрута — не жалій. Коли повернуся, на новий розживемось. Соню, аби ти знала, як хочеться вижити. Не так то й далеко я зайшов, та далеко вертатися.
Ти питаєш, як нас годують, як одягають на зиму. Годують такою смачною юшкою, що навіть Карпо Ярковий п'ятнадцять мисок умолотив би, ще й добавки попросив! Вдягачка звичайна, селянам до неї не звикати.
Сю ніч снилася мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може, й вища. Сосна — а за нею річки синє крило... Ні ти, ні синок, мій колосок, чогось давно не снитесь, тільки привиджуєтеся.
Сусіда мій по землянці молиться уві сні, а Бога не" називає. До кого молиться?..
Соню!
Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна, Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть од морозу.
(«Сибір неісходиму» було нерішучою рукою закреслено густим чорнилом, а вгорі тою ж рукою написано знову: «Сибір неісходиму»).
Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад, і тоді до мене хоч на хвильку прийде забуття.
Обіймаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки й житиму»...
4.5. Хто приніс листа Софії? ( листоноша)
Чи залишилася зараз ця професія ?
Презентація учениці «Професія – листоноша»
4.6.У творі багато символів. Назвіть їх, поясніть. ( 20- 21 слайд)
Софія - мудрість, а ще мучениця, матір Віри, Надії, Любові;
зозуля-міфічна істота, образ зустрічається в народних піснях, баладах, в творах Тараса Шевченка, символ туги;
символічне число 3 (три зозулі з поклоном посилає Михайло Марфі;
сосна - цар-дерево, вічнозелене, шишки сосни символізують плодючість, багатство. Це дерево вважають також і надгробним) ,спогади про безвинно загублену людину (батька), символ рідної домівки, трепетна надія;
ромашка – символ кохання;
чорна хустина – горе, страждання;
листи - зв’язок з родиною, з рідною домівкою
V. Закріплення знань, умінь і навичок.
5.1. Експрес - інтерв'ю на тему "Як вирішується проблема так званого "любовного трикутника" в новелі "Три зозулі з поклоном"? (Нетрадиційно. Це любов душі, яка перейшла тілесний рівень. Кохання, в якому кожен залишається чесним перед самим собою. Це безпретензійне кохання, в якому не було й тіні заздрощів до суперниці. Софія не сердиться на Марфу, бо : "У горі , сину, ні на кого серця немає. Саме горе." Співчуття, любов до ближнього, милосердя і всепрощення є визначальними для персонажів новели. Ці риси характерні для української людини, яка сповідує християнську мораль.
Кохання Марфи до чужого чоловіка – її глибока інтимна проблема, якою жінка ні з ким не ділиться. Марфа не претендує на чуже щастя.) ( слайд 22)
5.2. Спробуйте викласти своє розуміння любові у сенкані
Любов
Безмежна, Всевишня
Возвеличує, живить, надихає
Чекаю цього благотворного вогню
Щастя
VІ. Підсумок уроку.
Учитель. Як уже мовилося, Григір Тютюнник ніс правдиві й невтішні вісті про свій час. І при всьому тому його душа не озлобилася - вона була в нього чиста, світла, аж промениста. Співчутлива до чужого горя й радісно усміхнена до добра й краси. Тому - то й твори його сповнені людського тепла, ласки й милосердя до всього живого й сущого.
Як ви гадаєте, що спільного між Г.Тютюнником та іншими 60 – десятниками (В. Симоненком,Л.Костенко)?
Чим, якими рисами новели митця відрізняються від творчої манери інших, які писали про українське село в ХІХ ст.? А в ХХ?
Як ви гадаєте, Григір Тютюнник оптиміст чи песиміст?
- Які наскрізні проблеми і мотиви ви могли б виділити в творах Г.Тютюнника?
- Чому твір носить таку назву? (відповіді дітей)
Зозуля - одна з найприкметніших «міфічних» пташок. Зозуля віщує весну і пророкує людині, скільки років та житиме. Кажуть, що зозуля кує тільки навесні від Благовіщення до Купала, а як викинеться ячмінний колос, вона ним «давиться» і перестає кувати. Вірили в те, що в зозулі-золотоключниці зберігаються ключі від вирію, а тому вона прилітає останньою, а у вирій летить першою. Три зозулі відкрили головному героєві таємницю кохання.
Відомо, зозуля гнізда не мостить, тож людина повинна була зрозуміти, що її кохання приречене, не матиме у відповідь такого ж почуття.
І Марфа, і Софія, і Михайло сподівалися на щастя. Але даремно. Із змісту зрозуміло, що до всіх них линули три зозулі з поклоном. Герої залишаються на роздоріжжі: Михайло безслідно зникає на каторзі, Соня одна ростить сина, Марфа продовжує чогось чекати, вдивляючись в обличчя сина Михайла. ( 23 слайд)
- Як ви зрозуміли задум письменника у творі?
(Письменник втілює свій ідеал, власне бачення складної ситуації. Жоден із героїв новели не поборов свої страждання, не зменшив сили душевного болю, але всіх їх єднає велике світле кохання.)
- Яка ідея цієї новели?
(Автор подає читачам високий ідеал простої людини, яка любить людей і сповідує святі закони моралі).( 24 -25 слайд)
- Повернімося до епіграфа нашого уроку. До якого висновку автор підводить читача? Чим є любов для людини? Чи маємо ми право засуджувати це високе почуття?
( Любов – почуття, незалежне від людської свідомості, волі, бажання. Воно ніби дається якоюсь вищою силою, тому мусить лишатись поза осудом чи запереченням).
- Що ви візьмете з цього твору для себе?
(Потрібно цінувати кохання, бути людяними, милосердним, вміти долати труднощі, любити життя. )
Учитель. Коли один заповзятий молодик настирливо допитувався у Григора Тютюнника про причини його літературних успіхів, той спочатку відмовчувався, а потім відрізав: «Біль! Повна душа болю».
Так, жаль, біль, горе, смуток переповнюють новелу, проте не затьмарюють світла, що ллється із шляхетних душ героїв, а навпаки, роблять їх ще чистішими, благороднішими. Любов – це коли віддаєш. ( 26 слайд)
- Згадаймо цитату з роману «Маруся Чурай».
(«Любов - це, люди, діло не осудне
По всі віки. Вовік віків. Амінь.»)
Перегляд відео сюжету «Три зозулі з поклоном» - 2.48
VІІ. Домашнє завдання(кадр на екрані).
1. Скласти запитання до тесту за новелою Г.Тютюнника «Три зозулі з поклоном».
2. Написати творчу роботу на одну із тем:
« Авторський ідеал людини в малій прозі Тютюнника.»
«Уроки, дані нам письменником».
«Милосердя і добро – основа всього?»
