План-конспект інтегрованого уроку з української літератури та фізики
Чорнобиль…Сьогодення…
для учнів 9-х класів
№ уроку 62/8 (розділ 4 згідно програми з фізика для 9 класу)
Урок-дискусія
Тема уроку: Чорнобиль… Сьогодення.
Ядерна енергетика: за і проти.
Мета уроку: ознайомити учнів з перевагами та проблемами ядерної енергетики, з аспектами іонізуючих випромінювань та розширити радіобіологічну грамотність учнів; через художню літературу з’ясувати екологічні проблеми, пов’язані з дією іонізуючих випромінювань; сприяти формуванню самоосвітньої, інформаційної компетентності, розвивати навички зв’язного мовлення, вміння застосовувати свої знання на практиці, виховувати любов до природи.
Задачі уроку: з’ясувати переваги та проблеми ядерної енергетики,
познайомитись з творами українських митців, які
висвітлювали Чорнобильську трагедію.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: відеофрагмент „Чорнобиль”, комп’ютерна презентація,
плакати.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент ( 2 хв.) – привітання, перевірка присутніх, рефлексія (Який настрій у вас перед уроком?)
IІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку ( 3 хв.)
Радіація – один із, на жаль, вже звичайних факторів навколишнього середовища, невід’ємна частина нашого життя. Більше 20 років минуло після аварії на ЧАЕС. Але за час, що минув, проблема радіаційної безпеки не втратила своєї актуальності. Оскільки не має рецепторів, що сприймають радіаційне випромінювання, то, за відсутності елементарних знань про характер радіаційного ризику, вона може завдавати непоправної шкоди своєму здоров ю, працездатності, життю.
Тому епіграфом нашого уроку ми вибрали слова Стругацьких: “Розум – є здатність використовувати сили навколишнього світу без руйнування цього світу”.
Сьогодні на уроці ми повинні з’ясувати переваги та проблеми ядерної енергетики, познайомитись з творами українських митців, як висвітлювали Чорнобильську трагедію.
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів ( 5 хв.)
1. Вправа «Займи позицію»
На протилежних стінах класу висять плакати: «Так» , «Ні» .
Питання класу: Перед тим як ми почнемо розглядати тему сьогоднішнього уроку, я прошу вас подумати над питанням: чи потрібно у нашій країні на даному етапі розвивати ядерну енергетику або краще кошти, які виділяють на розвиток атомних технологій, направити на розв'язання якихось інших проблем? Відповідно до вашої думки я прошу вас зайняти позицію під тим чи іншим плакатом.
Учні займають місце під тим чи іншим плакатом. Потім протягом двох хвилин кожна група формулює три аргументи на захист своєї точки зору. Вислухавши обидві сторони, учитель просить групи сказати, який з аргументів опонентів виявився найбільш переконливим. Учні висловлюють свою точку зору. (Записати кількість тих чи інших позицій).
IV.Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу ( 25 хв.)
Кожна група презентує свій проект. Опоненти з інших груп намагаються знайти «слабкі місця» розробки, виступаючи із критичними зауваженнями. Задача вчителя – координувати й направляти полеміку в конструктивне русло.
Фізики.
1. Ядерний реактор.
Людство зробило істотний крок уперед, освоївши ядерну енергію. У 1942р. під керівництвом Енріко Фермі в США було збудовано перший ядерний реактор, в якому ланцюгова реакція поділу ядер атомів урану стала керованою. Це дало поштовх бурхливому розвитку ядерної (атомної) енергетики.
В Європі перший ядерний реактор було збудовано в 1946 р. Під керівництвом І.В.Курчатова в м.Обнінськ (Росія).
Розповідь із демонстрацією плакату або презентації. Ядерний реактор складається з активної зони, де відбувається ядерна реакція, уповільнювачів нейтронів і захисного кожуха. Принцип його дії полягає у використанні вивільненої внаслідок ядерної реакції енергії для здобуття електричного струму. В активну зону завантажують ядерне паливо – збагачений уран у вигляді тепловидільних елементів (ТВЕЛ) – і речовину, що гальмує нейтрони (графіт або так звану важку воду), оскільки ядра нукліда уран 235 краще захоплюють повільні нейтрони.
Щоб ланцюгова реакція була керованою, необхідно регулювати кількість нейтронів в активній зоні. З цією метою до неї вводять регульовані стержні з матеріалу, який добре поглинає нейтрони (кадмій, бор). Зміною глибини їх введення регулюють потік нейтронів, а отже, керують перебігом ланцюгової реакції.
Енергія, що виділяється в результаті поділу ядер урану, за допомогою теплоносія передається парогенератору. Вироблена ним водяна пара спрямовується на лопаті парової турбіни, сполученої з генератором, який виробляє електроенергію. Так після кількох перетворень енергія, що вивільняється внаслідок поділу атомних ядер, стає електричною.
Електромережами вона потрапляє до споживачів.
Можливі питання:
До чого призведе збільшення кількості нейтронів від допустимого значення?
2. Переваги атомних електростанцій.
Атомна енергетика вважається економічно найвигіднішою і високотехнологічною. Вона використовує останні досягнення науки, сучасні автоматизовані системи керування технологічним процесом на основі ЕОМ, потребує високої кваліфікації працівників.
Споживання енергії в нашій країні й за кордоном зростає настільки швидко, що відомі нині запаси палива виявляться вичерпаними в порівняно короткий час. Наприклад, запасів вугілля може вистачити років на 350,
нафти – на 40-60. У наш час реальний внесок в енергопостачання робить ядерна енергетика. Незважаючи на відомі небезпеки, пов’язані з радіоактивними випромінюваннями, а також небезпекою вибухів, ядерна енергетика розвивається в усьому світі. Це пов’язано з тим, що АЕС мають значні переваги порівняно з тепловими електростанціями, а саме:
♦ ядерні реактори не споживають дефіцитного органічного палива й не завантажують залізничний транспорт перевезеннями вугілля;
♦ для роботи АЕС потрібна дуже невелика кількість палива;
♦ АЕС не споживають атмосферного кисню і не засмічують середовище золою та продуктами згорання (екологічна чистота);
♦ АЕС не потребують створення великих водоймищ, які займають чималі площі родючих земель;
♦ для задоволення щорічної потреби в паливі АЕС потужністю 1 ГВт потрібно 1,4т природного урану, для добування якого треба переробити 2-3 га землі. ТЕС аналогічної потужності потребує 2-3 мільйони тонн вугілля і переробку 80 га ґрунту;
♦ за даними спеціалістів, у середній сумарній індивідуальній дозі опромінення громадян нашої країни понад четверту частину зумовлює природний радіоактивний фон, майже половину – опромінювання від радіоактивних будівельних матеріалів і рентгенодіагностики, 0,05 – від продуктів, що викидаються з теплових електростанцій і лише 0,0012% - за рахунок АЕС. Як бачимо, експлуатація ТЕС значно більша підвищує радіоактивний фон, ніж атомна енергетика. Підвищення радіоактивності навколишнього середовища за рахунок ТЕС пов’язане з тим, що вугілля містить у себе уран-238 і торій-232. Під час роботи станції ці радіонукліди разом з попелом та іншими продуктами потрапляють у приземний шар атмосфери і викликають додаткове опромінювання населення на близький до станції території.
Можливі питання:
Висока кваліфікація працівників потребує додаткових вкладень в освіту. Чи вигідно це?
Як боротися з ядерними відходами?
Чи захищені працівники АЕС від випромінювання?
3. Екологічні проблеми ядерної енергетики.
Ядерні реактори є основою атомних електростанцій (АЕС). Нині у світі налічується понад 1000 ядерних енергетичних установок.
Для експлуатації АЕС необхідне запровадження широкого спектра засобів контролю і радіаційної безпеки, оскільки в разі нехтування ними наслідки можуть бути катастрофічними.
Під час використання енергії ядер у мирних цілях виникає багато проблем.
Перша полягає в необхідності захисту людей, які обслуговують ядерні енергетичні установки, від шкідливої дії γ-випромінювання і потоків нейтронів, які виникають в активній зоні реактора.
Друга проблема пов’язана з тим, що під час роботи реактора в його активній зоні накопичується величезна кількість штучних радіоактивних речовин. Для запобігання їхнього випадкового викидання з реактора розроблені автоматичні системи, проводиться безперервний контроль за станом чистоти повітря, води, ґрунту навколо атомних станцій.
Крім того, у результаті роботи АЕС з’являються ядерні відходи. Радіоактивність ТВЕЛів, які відпрацювали, залишається високою, являючи небезпеку для людей навіть 25000 років потому. Відпрацьовані ТВЕЛи зберігають у рідкому вигляді в цистернах із нержавіючої сталі, оточених бетоном. Найбільш активні відходи покривають склом і зберігають у глибоких шахтах під землею.
Розповідь з використанням плакату. Як відомо, екологічну оцінку енергетики визначають за коефіцієнтом корисного використання енергії палива і за впливом даного виду енергетичних установок на навколишнє середовище. У випадку АЕС це теплове забруднення, радіаційна безпека, руйнування верхнього шару Землі в зв’язку з добуванням палива.
I. Одним з найважливіших екологічних проблем атомної енергетики є теплове забруднення навколишнього середовища. Застосування АЕС приводить до збільшення температури водоймищ, а деякі організми не витримують нагрівання води навіть на 1°.
З метою зменшення теплового забруднення водоймищ тепло використовують для теплопостачання міст, тепличних господарств.
II. Жоден з видів випромінювання, що виникає безпосередньо в активній зоні реактора, не може проникнути поза межі захисної зони. Якби радіаційна безпека АЕС зумовлювалася тільки активною зоною, то можна було б з упевненістю твердити, що атомні реактори абсолютно безпечні і не шкідливі. Однак в активній зоні реактора утворюються радіоактивні гази і аерозолі, радіоактивний пил у приміщеннях, де працюють прискорювачі, радіоактивні речовини, що потрапляють у теплоносії. І це викликає тривогу.
Справа в тому, що радіоактивні речовини можуть розноситися вітром і водою, потрапляти з їжею і повітрям всередину організму людини і накопичуватися там. Щоб зменшити кількість радіаційно небезпечних елементів, які потрапляють у навколишнє середовище, радіаційні аерозолі відокремлюють від вентиляційного повітря за допомогою спеціальних фільтрів. Потім їх разом з радіаційними газами витримують у газгольдерах для розпаду найбільш активних ізотопів з коротким часом життя. І лише після цього через високі труби (120-300 м) залишки радіоактивних речовин розсіюються на великій території.
Можливі питання:
А скільки вугілля треба видобути, та переробити ґрунту, щоб виробити 1ГВт енергії на ТЕС?
Як зменшити негативний вплив АЕС на навколишнє середовище?
4. Чорнобильська трагедія.
26 квітня 1986 р. Внаслідок грубого порушення технологічного циклу роботи ядерного реактора на Чорнобильській АЕС сталася аварія. Загинули люди, наслідки цієї трагедії відчуваються й досі.
З 2001 р. Чорнобильська АЕС не працює, але тривають роботи з консервації зруйнованого блока, створення над ним захисного укриття.
26 квітня 1986 року, коли на Україні відбулася катастрофа – вибухнув атомний реактор Чорнобильської АЕС. Чорнобильська трагедія довела людству, що при недбалому ставленні до експлуатації реакторів наслідки можуть бути катастрофічними.
Після цієї аварії всі держави світу переглянули і значно скоротили програми подальшого будування АЕС, у всьому світі виник рух, спрямований проти будівництва і експлуатації АЕС. Він порушується і в нашій країні.
Запроваджено широкий спектр контролю і радіаційної безпеки, оскільки в разі нехтування ними наслідки можуть бути катастрофічними.
Слово вчителя літератури
Багато років минуло від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія - техногенна катастрофа, спричинена вибухом на Чорнобильській АЕС. Джерело атомної енергії, що вважалося цілком безпечним, заподіяло шкоду, реальний обсяг якої і досі не визначений. Протягом свого історичного розвитку людство зазнало багато горя, змушене було боротися за існування на Землі, його спіткали пошесті, стихійні лиха, війни… Однак усі ці події рано чи пізно відходили в минуле, пережиті й подолані, залишаючи по собі лише спогади, тим часом як Чорнобильська катастрофа фактично нездоланна, оскільки головним її наслідком є радіація, незрима й невідчутна, здатна діяти протягом тисяч років і на величезних територіях.
Саме тому тема Чорнобильської трагедії близька не лише українцям, а й людям усього світу. Вибух на ЧАЕС сучасні дослідники вважають у п’ятсот разів потужнішим за вибух атомної бомби, скинутої в 1945 році на японське місто Хіросіму. Немає ліку людським втратам, не піддається реальній оцінці шкода, завдана здоров’ю нації, однак найважче виміряти травми моральні, адже Чорнобильська аварія змусила людство усвідомити свою безпорадність перед природою і відчути страх перед майбутнім.
У час, коли масштаби трагедії, зумовленої безвідповідальністю, легковажністю та низьким професіоналізмом тогочасного уряду, свідомо применшувалися, коли фактичні дані про причини вибуху приховувалися від світової громадськості в цілому й української зокрема, першим питання про ціну цієї трагедії, яку сплачує народ, поставив І. Драч у поемі «Чорнобильська мадонна». Усю гіркоту й відчай поет висловив у таких рядках:
За безладу безмір, за кар’єри і премії,
Немов на війні, знову вихід один:
За мудрість всесвітньодурних академій
Платим безсмертям - життям молодим.
Вступ до поеми вражає своєю напруженістю, у ньому виразно звучить бажання залучити до співтворчості усі мистецтва, аби змалювати сучасну Чорнобильську мадонну так, щоб вона стала поряд із тими зображеннями Божої Матері, які живуть тисячоліття. Масштабність головного образу, витвореного поетом, розкривається у своєрідному припущенні того, що людство стало на межу існування через свої переступи й гріхи:
Дорога роз’юшена слізьми побита,
Пробита, цвяхована тяжко слізьми…
На вічній дорозі розіп’яті ми…
Людство знає чимало зображень Божої Матері, однак лише в інтерпретації
І. Драча цей образ, образ «Чорнобильської нашої мадонни» набуває таких трагічних рис.
В епілозі поеми мадонна стає уособленням, втіленим закликом до відповіді за все, негідне людини, втіленою невідворотністю суду совісті, останнім нагадуванням про відповідальність за майже остаточно винищений світ:
Хто ж там, сиву, посміє займати?
Сіль пізнання - це плід каяття…
Несе сива чорнобильська мати
Цю планету… Це хворе дитя!..
Лірики
Чорнобильська трагедія очами митців
Чорнобиль – це назва невеличкого районного центру, що знаходиться за 130 кілометрів від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, старо-давній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції.
Але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства техногенних катастроф.
Для України, для всіх, хто побічно причетний до трагедії Чорнобиля і її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.
Ти відомий сьогодні кожному –
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою
Понад прип’ятською водою.
Мій Чорнобиль, зелений пагорбе!
У якому ти жив сторіччі?
Запеклись перестиглі ягоди
Наче кров, на твоїм обличчі.
Ліна Костенко «Атомний Вій рпустив бетонні повіки…»
Увесь відчай і безпорадність людини, яка опинилася на самоті з екологічною катастрофою, висловила у своїй поезії «Атомний Вій опустив бетонні повіки…» Л. Костенко:
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?
Хто нас образив, знівечив, обжер?
Яка орда нам гідність притоптала?
Якщо наука потребує жертв,
Чому ж не вас вона перековтала?!
Поезія стала своєрідним болісним плачем-прокляттям усіх безневинних і стражденних, усіх тих, хто боїться жити далі й не знає, кого за це судити. Людство назавжди залишить у своїй пам’яті страшний день, коли «ударив чорний дзвін»:
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін.
І досить балачок.
В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять!
І. Білий „Ти відомий сьогодні кожному”
Берег Прип’яті. Мирна, весняна українська ніч. Зараз усім здається, що вона була найтихішою, найтеплішою і такою звичайною і лагідною.
26 квітня 1986 року почався відлік чорнобильської катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом незвіданої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.
О 1 годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я.
Чути дзвін, який потім стихає.
Яка біда, підступна і падлюча,
І скільки крутизни хова нутро.
Повзе вона, звиваючись гадючо
До прихистку, який звело добро.
Щоб зненацька боляче вжалити,
Лишаючи то рану, то синця,
Метається, мов звір, несамовито.
Цей атом, незбагненний до кінця.
А думалось: впокорений, слухняний.
Гадалося, служитиме як слід.
Та вибухнув пекельно день весняний
Так, що здригнувсь тривожно всенький світ.
Зів’яв пейзаж, зробивсь таким пасивним,
Вгорнулось місто в незвичайний дим.
І мирний атом, ставши агресивним,
Націлився на села і сади.
К. Лазаренко „Я непокоюсь, як усі поети”
Біда, що сталася, відгукнулася болем у серцях мільйонів людей, схвилювала міжнародну громадськість. Наша країна вперше зустрілася з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.
Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Шашенюк, який заступив тієї ночі на зміну. Його, обпаленого і опроміненого, винесли на руках пожежники. Він ще встиг простогнати: „...Там.. Валера...” і втратив свідомість. Більше вона до нього не повернулася. Тіло його вивезли із зони і поховали на першому сільському кладовищі. А Валерія так і не знайшли. Четвертий блок став для нього і могилою і пам’яттю. Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук.
По сипкому піску
Йшли невідомі ноги.
І вервечку чітку і легку
Своїх босих слідів
Пропечатали перед нами...
Бігли босі сліди.
А пісок тільки ед братився,
Шепотів, шурхотів
В стежку шлейфом світився.
А ми – німо дивилися –
От проява неповна яка!
До Валерія Ходемчука?
І. Драч „Чорнобильська мадонна”
Їх було 28 – пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Сьогодні їх називають „шеренгою № 1”. Ніхто із цієї шеренги не здригнуся, не відступив перед лицем неймовірної катастрофи.
Коли зловісна блискавиця
Сторуко в серце уп’ялась,
І обпалила ваші лиця
І в танку дикім зайшлась;
Коли вже хмари спопеліли
У знавіснілому вогні, -
Ви ж смерть приборкати зуміли
На тім, останнім рубежі.
Не віддали їй на поталу
Світанків наших ніжний щем.
Ви, як один, супроти стали,
Пекельним всипані дощем.
У тій жорстокій веремії
Ви до кінця тримали бій...
І пронесли свої надії,
Пройшовши шлях останній свій.
В. Затворний „Вогнецвіт надій”
Першим ступив назустріч атомній біді начальник пожежного караулу лейтенант Володимир Правик. Ступив за бар’єр, за межу можливого. Ступив туди, звідки звичайна людська доля бере новий початок – у безсмертя. І стояв. Доки вистачило сили. Разом із ним у вогонь ступили його пожежники, його підлеглі.
Зойкнула земля чаїним криком:
- Сину, вбережи і захисти!
Вийшла мати із іконним ликом:
- Йди, синочку. Хто ж коли не ти.
Спалахнуло небо, впало крижнем:
- Боже, вбережи і захисти!
Вийшла жінка з немовлятком ніжним:
- Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?
І уже ні сина, ані мужа.
Лиш розверсті зоряні поля...
Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.
Дух і Воля. Небо і Земля.
С. Йовенко „Вибух”
Ось на допомогу Правику рвонувся Віктор Кібенок, який прибув на допомогу з Прип’яті. Леонід Телятников, начальник пожежної частини, побачив, як вони завжди з’являлися саме там, де комусь ставало нестерпно важко, де потрібна була їхня допомога.
Лейтенантами – мужність і звитяга,
Від землі ви набирали сили...
Ще далеко десь від саркофага,
Та вогонь життям ви зупинили.
Першим важко. Ви були найперші.
Із вогню та в полум’я шагнули.
Не до подвигів, і не до звершень, -
В ж собою людство заступали.
В. Сингаївський „Обпалена мужність”
Не мислячи про пишні фоліанти,
Впліта Вітчизна квіти у вінок.
Вам, хлопчики, герої-лейтенанти,
Л. Ошанін „Балада”
Станцію врятували. Усі 28 пожежників заступили її собою. Усі сміливо і до кінця виконали свій службовий обов’язок. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.
Шість чоловік загинули на початку, прийнявши смертельну дозу радіації, решта – трохи пізніше згасли у московській клініці. Вони грудьми життям своїм заступили мільйони людей. Болем відгукнулася ця трагедія у серцях мільйонів людей.
А що ж українська влада? А яка ж реакція Москви? Перші керівники брехали людям, що нічого страшного не сталося. Так, сталася невеличка аварія в Чорнобилі, але від цього людям нічого не загрожує. „Заспокойтеся, люди, усе в порядку, усе добре, нічого страшного не сталося. А крикуни, які створюють паніку, будуть покарані, Мешканців Прип’яті ми евакуювали на дві дні. Це тимчасово. Пожежу погасимо і люди повернуться в свої рідні будинки”. І вивели тисячі киян та мешканців навколишніх сіл з Чорнобилем на Першотравневу демонстрацію.
Край помер на очах
Від підступних химер.
Наче б довго не чах, -
Взяв собі і помер.
І лежить на столі
України – землі
Поруділі ліси,
Звір обліз на спині.
Породіллі усі
Не радіють з синів.
Не радіють батьки,
Перебравши кюрі...
Шестиноге лоша зводи пресу з ума
Та про наслідки – ША! То ж бо наче й нема.
Бреше людям не без допомоги „мед брат”,
Що то манна з небес, а не атомний град.
І повча, і повча, але віри вже ніц:
Край зачах на очах. Не відкриє зіниць –
Дзвін по ньому з дзвіниць.
В. Комашков „Край помер на очах”
Біля мертвої Прип’яті – дерево – хрест,
Поруч – братська ЧАЕС.
Ліс рудий хоронили щоночі й щоденно,
Тільки хрест уберігся, як нагадування.
Із могилою поруч і побіля АЕС,
Біля мертвої Прип’яті – дерево – хрест,
Тих, що впали у квітні, мов у герці війни,
Просить дерево – пам’ять: „Пом’яни, пом’яні...”
С. Жигульських „Дерево-хрест”
Оголошується хвилина мовчання.
Чорнобильська трагедія, як у дзеркалі, відбила наші стереотипи: стандартність мислення, прагнення до показухи, злочинне нехтування дисципліною, обдурювання народу.
Чорнобиль пред’явив нам суворий рахунок. Чи стане квітнева трагедія 1986 року для нас уроком біди, яку ми, самі того не підозрюючи, виношували в собі?
І ось пройшло більше 20 років зі дня трагедії, і ось, подивіться, що сталося з прекрасним містом Чорнобилем
( Презентація відео фрагменту «Чорнобиль. 20 років потому…» з використанням пісні «Боже, Україну збережи!»).
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
Другий ведучий
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
Третій ведучий
Моя Україно, калино розквітла,
Ти в серці ясною зорею живеш.
Четвертий ведучий
Ти щастя моє, моє зоряне світло,
Ти в нашому серці, як сонце цвітеш.
П’ятий ведучий
Ми волі твоєї ровесники юні,
Ростемо з тобою, для тебе живем.
Шостий ведучий
Цвіти, наша ненько, як цвіт на калині,
А ми твою пісню у світ понесем.
V. Закріплення вивченого матеріалу ( 5 хв.)
Учитель пропонує скласти сенкан, ключовими словами будуть Чорнобиль, атом, радіація.
Після цього учитель знову пропонує учням зайняти позицію під тим чи іншим плакатом. Деякі учні можуть змінити свою позицію, пояснивши, з яких міркувань вони при цьому виходили.
Таким чином, учні вчаться висловлювати свою точку зору, аргументувати її, уважно слухати свого опонента, не бояться змінювати свою думку, приймати точку зору іншої людини, розуміючи, чим вона може бути обумовлена.
VІ. Підсумки уроку (3 хв.)
Сьогодні на уроці ми познайомились з перевагами та проблемами ядерної енергетики, почули, як українські митці висвітлювали Чорнобильську трагедію. В ході уроку у вас сформувалась точка зору щодо використання ядерної енергетики.
Виставлення оцінок, коментування їх.
VІІ. Домашнє завдання (2 хв.)
З’ясувати наслідки радіаційного забруднення на території України, Білорусії, Росії.
Дослідити діяльність Ліни Костенко в Чорнобильській зоні.
