Звільнення Купянщини почалося 31 січня 1943. У цей день 350 – та дивізія, Наступаючи з території Дворічанського району, увійшла в село Петропавлівка, а 172 дивізія з території Луганської області - в Ново-Тарасівку і Парневе. На наступний день 172 стрілецька дивізія провела результативний чотиригодинний бій на рубежі Кислівка-Котлярівка-Табаївка, зломила опір фашистських частин і на їхніх плечах увірвалася на територію радгоспу «Піщаний» і хутора Ново-Піщаний, в Лозову (східна частина Курилівки) і саму Курилівку. Увечері командири 350-ї і 172-ї дивізій отримали завдання форсувати Оскол і першою з них охопленням з півночі і півдня звільнити Куп'янськ, а друга повинна наступати зліва і забезпечити успіх цієї операції.
Не витримавши ударів 172 стрілецької дивізії і 1 180 полку, гітлерівці відійшли I правий берег Оскола. Роздумувати було ніколи. Полки на плечах у супротивника форсували Оскол. Допомогли в цьому танкісти 115 окремої танкової бригади, яка діяла поруч. Першим по льоду річки провів свій танк командир 322-го батальйону
Іван Дмитрович Мерзляк. Після переходу на правобережжі сто сімдесят другого дивізія зайняла рубіж другого Західна - радгосп «Навчальний» (так значиться на картах, куп'янчанам більше знають під назвою Агробаза) - село Петрівка, а 1180-ий полк повернули удар на Куп'янськ, щоб з'єднатися з +1176 -им і 1178-им полками, що наступали з півночі. Сталося так, як і передбачала спільне командування. 14 годин 2 лютого, якраз тоді, коли в Сталінграді були розбиті і беззастережно капітулювали під ударами військ Донського фронту (командуючий К.К.Рокоссовский) другий польова та четвертого танкова німецькі армії, гітлерівці вивели свої частини з Куп'янська. А оскільки Радінформбюро про звільнення Куп'янська повідомило на наступний день (так як в той день Сталінградська епопея набагато переважала Куп'янську, для останньої не знайшлося місця в повідомленні), тому 3 лютого прийнято офіційно вважати днем визволення Куп'янська.
У вечірньому повідомленні Радінформбюро за 3 лютого 1943 зазначалося: «У районі Куп'янська противник створив на березі річки сильно укріплений рубіж оборони. Наші частини обійшли місто з півдня і півночі і увірвалися на околиці. У результаті запеклих вуличних боїв наші бійці знищили 1 400 солдатів і офіцерів противника. Захопили 15 танків, 340 гармат, 130 кулеметів, 43 міномета, 1900 гвинтівок, 12 бронетранспортерів. Гітлерівці залишили також 7 складів. Один з амуніцією, два з боєприпасами, інші продовольчі ». Оборонні та визвольні бої на Луганщині, як по краплі роси отзеркаліть всю картину Великої Вітчизняної війни. Куп'янчанам довелося бути свідками відступу радянських частин під ударами сильного ворога, перенести жахи гітлерівської окупації і почуття радості звільнення від неї.
Герої – земляки
[pic]
Шкарлетова Марія Савеліївна
Народилася Марія Савеліївна 3 лютого 1925 року в селі Кислівка Куп’янського району. До війни закінчила 7 класів Кислівської школи, працювала на залізничній станції, потім – в колгоспі. Коли почалась війна, разом з односельцями буду вала укріплення до радянських військ. На весні 1943 року, після звільнення Куп’янщини, була мобілізована на курси санінструкторів. По їх закінченні зачисляється саніструктором у 1-й батальон 170-го гвардійського полку 57-ї гвардійської дивізії. Її бойовий шлях розпочався у вересні 1943 на Дніпрі. А далі – бої, бої, бої...
У серпні 1944 року Марія Шкарлетова разом з товаришами по зброї взяла участь у десантній операції на річці Віслі біля польського міста Магнушева. Під шквальним вогнем ворога вона винесла з поля бою більш ніж 100 поранених бійців разом зі зброєю. В особливо скрутні моменти брала до рук автомата й разом з іншими десантниками відбивала атаки ворога.
Всього за роки віни Марія Савеліївна врятувала більше 400 життів.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.03.1945 року Марії Савеліївні Шкарлетовій присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після війни М.С.Шкарлетова жила в Куп’янську, працювала медсестрою в Куп’янській центральній районній лікарні.
В 1965 році за ратний подвиг в роки війни та сумлінну працю в ім’я здоров’я людей в мирний час нагороджена медаллю Міжнародного комітету Червоного Хреста імені Флоренс Найтингейл.
Померла Марія Савеліївна Шкарлетова 2 листопада 2003 року. Похована в Куп’янську.
[pic]
Хімушин Микола Федорович
Народився в селі Високиничі Калузької області. Батьки рано померли. Виховувся в сім’ї старшої сестри в Москві. Закінчив середню школу, потім – військове авіаційне училище.
Влітку 1943 року 106-й гвардійський винищувальний полк, в якому служив лейтенант Хімушин, захищав небо Куп’янщини. 27 липня льотчик отримав наказ на патрулювання повітряного простору. Щойно набравши потрібну висоту, лейтенант побачив 9 німецьких бомбардувальників в супроводі винищувачів. Зав’язався в бій. Хімушин знищив 4 ворожих літаки на чолі з флагманом, а коли закінчились патрони – пішов на таран, але був збитий фашистським винищувачем. Літак лейтенанта Хімушина впав біля залізничної станції у Куп’янську.
Похований Герой на Куп’янському меморіальному кладовищі.
За час служби льотчик Хімушин здійснив 200 бойових вильотів, провів 60 повітряних боїв, збив 11 ворожих літаків.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 04.02.1944 року Миколі Федоровичу Хімушину присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно)
На його могилі встановлено обеліск. Одна з вулиць міста (колишня Старобільська) названа ім’ям Хімушина. Куп’янська загальноосвітня школа № 4 носить ім’я Героя Радянського Союзу М.Ф.Хімушина.
[pic]
Чучвага Іван Іванович
Народився Іван Іванович в селі Новосевастопольське Кубанської області (нині Краснодарський край Російської Федерації). Після закінчення школи навчався в педагогічному училищі та відвідував аероклуб. 2 роки працював учителем, після чого вступив до льотного училища.
Війну почав малодосвіченим льотчиком, а в 1943 був уже командиром ескадрильї у званні капітана. З лютого 1943 року разом з товаришами по зброї охороняв небо звільненого від фашистів Куп’янська. 12 березня над станцією Куп’янськ – Вузловий зав’язася бій з ворожими літаками. Наші льотчики терпіли поразку. Капітан Чучвага підняв у небо свій літак на виручку товаришам. У цьому бою він загинув.
Поховали Героя в селі Подоли Куп’янського району. Згодом його прах перенесли до меморіальної братської могили в селі Курилівка Куп’янського району.
За час служби льотчик Чучвага знищив понад 20 ворожих літаків.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.08.1943 року Івану Івановичу Чучвазі присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
[pic]
Мерзляк Іван Дмитрович
Народився Іван Дмитрович 15 квітня 1915 року в селі Новомихайлівка Чернігівського району Запорізької області. Закінчив ремісниче училище. Працював токарем на заводі «Азовсталь». З 1935 по 1937 роки перебував на дійсній строковій службі у Червоній Армії. У перші дні війни добровільно пішов на фронт. В 1942 році закінчив танкове училище в званні лейтенанта
Будучи командиром 322-го батальйону 115-ої окремої танкової бригади, він вранці 2 лютого 1943 року , йдучи попереду колони, по льоду вивів підрозділ на правий берег Оскола, забезпечив прорив оборони ворога і вдалий початок звільнення Куп’янська. Далі – важкі бої на території Кегичівського і Барвенківського районів. 9 березня 1943 року група танків під командуванням Івана Мерзляка прикривала відхід радянських військ. Біля села Вєтровка Балаклійського району танкісти більше доби утримували позиції, відбиваючи шалені атаки ворога. В одній з них Мерзляк отримав тяжке поранення і був відправлений у тил, в село Петрівку Куп’янського району, де і помер.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19.06.1943 року Івану Дмитровичу Мерзляку присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).
[pic]
Шкарлетова Марія Савеліївна
[pic]
Хімушин Микола Федорович
[pic]
Чучвага Іван Іванович
[pic]
Мерзляк Іван Дмитрович
