Криворізька гімназія № 127
Виховна година
«Людина починається з добра»
Підготувала :
Класний керівник
11-Б класу
Бущенко В.А.
Тема : Людина починається з добра
Мета : Виховувати любов до рідних, близьких людей, до українського
народу. Вчити поважати найкращі людські риси: людяність, доброту,
моральність.
Хід заняття:
Клас прикрашений кульками, на дошці вислови відомих людей про родину, сім’ю, парти розставлені амфітеатром, окремо столи для батьків.
Лунає музика . М. Гнатюк « Родина »
Вчитель: Серед усіх геніальних винаходів людства одне з найважливіших місць займає сім’я , родина. « Від родини йде життя людини », « Без сім’ї немає щастя на землі»,- говорять в Україні. Сім’я – святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, любові, вірності, піклування.
Сім’я – це невсипуща хранительниця національних звичаїв, традицій, пам’яті предків. Людина є смертною. Але рід, родина, народ – безсмертні.
Тож, дорога моя класна родино, сьогодні в нас родинне свято, ще одна сходинка до єднання. А що, власне , для кожного з нас означає слово
«родина »? Зараз ми це з’ясуємо за допомогою нашого чарівного мікрофона
( учні передають мікрофон і висловлюються про родину)
Гра « Мікрофон»
Вчитель: Скільки людей, стільки думок. Але ми з вами погодимося в одному:
родина – це близькі люди, які і в горі , і в радості підтримують одне одного. Розкажіть про свої родини.
( Захист родинних газет)
Вчитель: Життя – не товарний шлях. Воно все у вибоїнах .
Якщо спіткнешся – намагайся не впасти. Підніматися буде набагато важче. Як добре, що у складних життєвих ситуаціях поряд з нами є близькі люди . Хоч їх і важко знайти у наш час . Бо в погоні за матеріальними цінностями ми втратили людину. Ми, мабуть , забули, що
за гроші можна купити
ліжко, але не сон;
книги, але не розум;
ліки, але не здоров’я;
розкіш, але не культуру;
прикраси, але не красу,
розваги, але не кохання,
добробут, але не щастя.
Сьогодні ми спробуємо бути лікарями людської душі . людство завжди шукало чогось незвичайного: то еліксир молодості, то філософський камінь. А ми сьогодні будемо шукати рецепти ліків від людських вад.
Гра « Рецепти доброти»
Учні об’єднуються в групи , отримують табличку з назвою вади характеру. Наприклад: злість, гординя, жадібність, черствість, нахабство, байдужість . Складають рецепт ліків із позитивних рис характеру. Потім хтось захищає рецепт своєї групи. Група батьків теж беруть участь у грі.
Учениця: Ти - сам загадка . Відгадай себе,
І все , мабуть, тоді на місце стане.
Червоне, біле, ніжно – голубе,
відкриється за шторою туману.
В твоїх очах світає небокрай,
А дум плоди , мов яблука на вітах .
Насамперед себе ти розгадай,
Коли ти хочеш інших зрозуміти.
Вчитель: Дійсно, дуже важко спілкуватися з людиною, яка сама не знає , чого вона хоче. Наші бажання диктують нашу поведінку, але вони є неабиякими стимулами в житті. Сьогодні ми з вами створимо паркан наших бажань на цей навчальний рік. Кожен згадає і запише на дощечці ті бажання, які в цьому навчальному році є заповітними. А вкінці року ми подивимось , що збулося , а що ні.
( учні записують свої бажання на намальованому паркані)
Вчитель: Крім того у нас працює скринька побажань, куди ви можете надіслати своє побажання , прохання на цей рік вчителям, однокласникам, батькам. А ми їх протягом дня роздамо адресатам.
Вчитель: Час поспішає, підганяє нас. У його круговерті ми забуваємо про важливі речі: повагу й любов до рідних і близьких людей. Щоб з нами цього не трапилося, давайте складемо пам’ятки для батьків та дітей. А наші літописці занотують . Пам’ятку для дітей ми повісимо в класі, щоб кожного дня нагадувати собі про найважливіше в житті – любов рідних. А пам’ятку для батьків ми зачитаємо на батьківських зборах і вручимо батьківському комітету, щоб наші батьки завжди пам’ятали про нашу любов і повагу до них.
( Складання пам’яток методом незакінчених речень)
Наприклад: Дорогі наші батьки! У найважчі моменти , у найскладніші миті пам’ятайте… ( кожен учень придумує своє закінчення речення)
Вчитель: Дорога моя класна родино! Сьогодні я впевнено можу сказати, що ми з вами таки справжня сім’я. Ми були з вами протягом 6 років, ми тисячі разів сварилися й мирилися, але залишалися разом і підтримували одне одного. Тож ми справді близькі люди – класно–гімназична Криворізька українська родина. Ну а який же український рід та без нашого короваю. Тому я, як господиня , хочу вручити його нашим почесним гостям – батькам. А вам , мої любі, я хочу нагадати, що ще один рік у стінах рідної школи ви залишатиметесь дітьми, а тому сьогодні я дарую вам ці солодкі символи дитинства.
( вчитель роздає цукерки чупа-чупс)
Лунає музика : С Ротару « Одна калина »
