[pic]
Презентація альманаху «Донецьк очима ліцею…»
Учитель української мови та літератури Носач Олена Володимирівна
Донецьк
2016
Альманах
Презентація альманаху «Донецьк очима ліцею…»
Звучить інструментальна музика фоном– «Оркестр п/у Д. Ласта». Збір гостей. Включається відео з презентації
(Музика звучить під час перших слів)
Слова учителя:
Я до вас поспішаю, майстри поєднання слів!
Я вам підношу цю купу паперових квітів -
Недарма життя проходить в поетичних шорах-
Та ви даєте оцінку підбору цих жовто - багряних тонів,
І ви відчуєте першого листя елегійний шерех!
В 2: Ненастный (теплый) весенний день. Ветер яростно стучит в окно,(Солнышко светит в окошко) как будто бы просится войти.
В 1: А в нашій залі тепло й затишно. Привітливо светиться екран монитору, запрошуючи всіх до спілкування й обіцяючи безліч цікавого й чудового.
Вихід видучих.
В 2: Добрый день, дорогие друзья!
В 1: Ми раді всіх вітати на нашій презентації!
В 2: Сегодня нас окружает столько различной информации: новости, неожиданности, воспоминания, сенсации…
В1: А хочеться просто романтики, лірики, поезії ... хочеться тиші і спокою, затишку й тепла ...
Включити другий слайд презентації
В 2: И помогут нам во всё это погрузиться удивительные литературные творения, которые составили первый выпуск альманаха «Донецк глазами лицея…». (Аплодисменты)
В 1: Перш, ніж ми перегорнемо його перші сторінки й отримаємо насолоду від справжнього поетичного мистецтва, давайте привітаємо наших дорогих авторів, це наші випускники та сьогодніщні ліцеїсти, а також наші вчителі! (Зачитує СПИСОК. Фоном звучить музика. Фото авторів на дошці).
Слайд 3 в презентации
Патріотичний блок
Звучит мелодия песни(Валерия)
Ведущий 1: С чего начинается Родина? (новая интерпретация) (Лера)
С чего начинается Родина?
Хороший и верный вопрос.
С земли угля и плодородия,
С зеленого города роз.
А может, она начинается
В бескрайней Донецкой степи,
С людей, что приветливы, преданны,
Сильны духом, и телом крепки.
С чего начинается Родина?
С великого слова "Донбасс",
И с русского духа народного,
Что мы отстояли не раз.
А может, она начинается
С курганов и угольных шахт
Где металлурги с шахтерами
Судьбу краев сами решат.
С чего начинается Родина?
Она начиналась с весны.
Где флаги трехцветные подняли,
Где в небо взметнулись орлы.
А может, она начинается
С победы и радостных слез,
С того, за что преданно борется
Мой край миллиона роз.
С чего начинается Родина?
Ведущий 2: Такі різні та схожі, такі дивовижні й неповторні, такі яскраві і трепетні, такі далекі, але й близькі ... Все це - куточки нашої рідної Донеччини.
Дарья: Ця історія почалася досить давно, ще в 1869 році. На Півдні російської імперії з'явилося невелике селище, побудоване для шахтарів і працівників заводів – Юзівка. У ньому жили працьовиті, цілеспрямовані, добрі та чуйні люди. З часом у селище приїжджали нові мешканці, будувалися нові будинки й воно перетворилося на місто. Після Жовтневої революції у 1924 році Юзівка була перейменована в Сталіно і майже через сорок років містоотримало назву Донецьк.
Він ріс, мужнів, долав труднощі, розвивався й прославився. Прославився своїми мешканцями, які стали відомими артистами, спортсменами, лікарями, учителями, шахтарями. Прославився собою. Своїми териконами. Своєю красою. Донецьк став містом мільйона троянд: кожне подвір’я, кожен бульвар, кожен парк – всі вони покриті барвистими квітками з неперевершеним запахом. Місто було наповнене життям, теплою атмосферою, любов'ю, добром і щастям. Кожен мешканець поважав його, намагався зробити краще. Особливо красивий Донецьк був у свята, коли всі будинки, вулиці й дороги прикрашали гірляндами, яскравими транспарантами з привітаннями, прапорами, а на головній площі міста проводилися концерти. Але в одну мить все обірвалося...
(Звучит минус Бухенвальдский набат)
Читают уч-ся 9-а и 10-а (Соня , Костя й Марина)
Земляки, вы на минуту встаньте:
Помните, помните
Тот страшный час войны.
Это говорят вам с “Интеллекта”
Дети той весны.
Мы ведь знали много о Победе
Жили и любили тишину
Нам пришлось услышать свист снарядов
Запретим войну!
Запретим войну!
Не смотря на голод и пожары.
Учимся, учимся
И знания грызем
Мы мечтаем только все о мире
И к нему идем!
И к нему идем!
Верим, больше слезы не прольются
После града будет тишина
Верим, наши мамы улыбнутся
И придет весна,
В души к нам весна.
Земляки, вы на минуту встаньте!
Помните, помните
Тот страшный час войны.
Это говорят вам с “Интеллекта”
Дети той весны.
“Нет войне!”- мы крикнем всем лицеем
Может и услышит нас Земля
Люди мира, здесь мечтают дети
Не нужна война!
Не нужна война!
Зоряна
Втрати
В глибоке синє небо
Пірнають літаки,
І танки хижо йдуть
До міста швидким кроком.
Немов жахлива мара,
Виспівує сирена,
Що миттю опинилася
Всередині війни.
Раптове озаріння:
Життя одне-єдине,
Дитинство, рідна ненька,
Тополя у воріт.
Навіщо нам це горе?
Жахливая ця битва-
Все місто наче цвинтар,
Де сотні мирних жертв.
Самотня стара мати
Ховає свого сина,
І посивілий батько
Оплакує дочку.
Руїни вже порожніх
Зруйнованих домівок -
І гострі сірі скалки
Застрягли у душі.
Так ось вона: вся вартість
Політики і грошей -
Загубленої долі
Мільйонів людських душ.
Черевик Ирина
Площадка… Дети… Крики… Смех…
Всё… Этого здесь больше нет.
Здесь дрожь и холод на губах,
Здесь жизнь не та, как в наших снах.
Вы думали, что всех построили?
Про боль в сердцах Вы нам напомнили.
Вот девочка рукой слезу стирает,
Ведь слышит как снаряд над домом пролетает!
Она ещё совсем не понимает,
Игрушку старую так крепко обнимает,
О поцелуях мамочки мечтает.
Она не знает, что мамы рядом нет.
Ведь,люди, это бред, что брат на брата,
Война, которая от злости начата!
Когда наступит час- вы сможете сказать:
«Родного брата пора не придавать!»
Соня 10-А (читает сидя за столом у камина)
Письмо
Здравствуй, друг.
Я пишу тебе посреди ночи,
Облекая в слова мысли,
Что несутся пулемётной очередью.
За окном у нас светло, мой друг:
Там пылает огонь войны.
И снарядов тяжёлый звук
Рвёт невидимую сеть тишины.
Помню, спрашивал ты, как живём…
Отвечаю: живём мгновеньем.
Не бежим мы теперь, но идём,
Не блуждаем тропой сновидений.
Улыбаться мы не перестали. Нет,
Даже больше скажу – научились.
И сердца трепетать не устали,
И души братьев сплотились.
За меня не волнуйся, мой друг.
Коль захочет судьба, доживу я до следующей почты.
Надеждою дышит здесь всё вокруг,
Вера в новый рассвет живёт в мыслях прочно.
Знаю: солнце взойдёт, а чёрные тучи рассеются,
Стаи ворон разлетятся прочь с нашей земли.
Я прощаюсь. И всё ж продолжаю надеяться.
Мои строчки неровные вновь на бумагу легли…
Женя 11-А (Зоряна)
Вы знаете, когда-то в день рожденья мне сказали:
"Сегодня только твой день,
И исполнение ТВОИХ желаний".
Тогда мне не о чем было просить у Бога –
Друзья, родители, игрушек мягких много.
Не знала я, что через много лет
Желанье твердое найдет свой отклик в сердце:
Могу просить лишь мира на земле
И тишины за стенами квартиры.
.
Никита 9-Б (Варвара)
Подяка
Моя подяка дуже скромна,
Але у ній уся моя душа.
Спасибі вам за те, що воля не утомна,
Що серце б’ється, ні на кого не зважа.
Спасибі, що я маю змогу.
Писати ці рядки , не боючись розправ.
Що можу вільно дихати повітрям
І не питати ні у кого прав.
Що можуть люди довго та невпинно.
Любити , мріяти , хотіти
Чогось нового, більшого для всіх.
І не зважаючи на перешкоди – жити.
Спасибі, що домівки наші
Не тільки завдяки любові теплі.
І дякую. що не згорає рідне слово
На попелище адськім, на пательні.
Звучить стук колес
Шилько Анастасия Викторовна
Тот день, в который не вернуться,
Он в жизни разделил людей
На боль и страх, уж не проснуться,
На «было» в жизни той, моей…
Потом перрон, вокзал, прощанье…
Друзья в замёрзшем январе.
И звук немого обещанья,
И встреча на родной земле.
Ведь он нас ждал все дни и ночи.
Терпел, надеждой торопил,
Просил не ставить в жизни точки,
Тепло родных нам стен хранил.
Туда, где ждут, легко вернуться
И всё сначала начинать,
И не боятся не проснуться,
И жизни новый день начать.
Концертный номер. Вальс
Блок про життя
В 2: В самом начале своей жизни каждый из нас подобен цветочному бутону - так же закрыт. Только после того, как бутон получит тепло от солнечных лучей и питание из почвы, он раскроется и станет видна вся красота таившегося в нем цветка.
Ведущий 1: Так само людська особистість з самого початку життя потребує тепла людської любові , тобто в батьківській турботі, для того, щоб розкритися й виявити всю неповторну красу, яку Бог вклав у кожну людину.
Ведущий 2. Конечно же наш город тоже нуждается в нашей опеке и вечной любви. Когда захотите вспомнить все прекрасные места нашего замечательного города, возьмите в руки наш альманах и совершите экскурс вместе с Алиной Яковлевой
Настя 10-А
Донецьку, ти моя любов!
Мій Донецьку ,ти не тільки місто, навіяне легендами про яскраво-червоні троянди, невичерпні запаси вугілля та мільйони вогнів, які освітлюють місто вночі. Ти як маленьке кохання , наче б то вбудований чіп, з яким кожний донеччанин народжується і несе цю любов упродовж усього життя. Незалежно від місця перебування, де б він не був: хоч в Автралії , хоч у Канаді,він завжди буде носити у своєму серці ту любов,той аромат квітучих троянд, які ростуть у парку ім.Щербакова,той заворожуючий вид на набережну, уздовж якої розстилаються вогні, ті щирі вирази обличчя найпрацьовитіших людей міста- шахтарів.
Відчувати справжню любов до тебе, може лише той, хто пережив разом із своїм містом всі радощі: численні лідерські позиції у найпопулярнійших рейтингах світу,перемоги у спорті,науці,мистецтві та,на жаль, скорботу, звуки гармат ,які не втихають, розбиті будинки та смерті людей. Час випробовувань , самотності – час на стійкість та загартування, витривалість сили духу. Я сподіваюся, найскладніший проміжок часу вже позаду, найгірші новини доби не покажуть по телевізору,команду «Вогонь» вже не дасть командир батальйону,а гіркі сльози не з'являться на обличчі жінок, які проводжають своїх синів та дочок на "поле смерті".
Твої мешканці-донеччани .Народ, який наділенний добрим серцем та чистою душею. Він, як окрема раса людей з характерними особливостями,тільки не зовнішності, а рисами характеру. Завітавши у будь-який куточок міста: хоч на бульвар ім.Пушкіна , хоч до Парку кованих фігур ти відчуєш, наче промені сонця у найспекотніший день літа будуть освітлювати твій шлях щирі посмішки та вирази обличчя мешканців міста.
Про тебе можна говорити вічно, адже ти є містом усього нашого життя. Твоє серце – моє серце,буде жити вічно!
Кириченко Виктория 11-А
Ти – місто легенд ненаписаних.
Ти вчора жив, а сьогодні завмер.
Маєш стільки сердець закоханих,
Ти подій палкий колекціонер.
Велика та твоя колекція,
І серед неї десь там є і я.
А серед краси териконів
Видніє троянд мільйонів.
Нехай росте троянда-квітка,
І квітни ти, благословенний край.
Мого славетного Донецька,
Мій друже,ти не забувай!
Ковтунов Александр 10-А
Город волшебный, любимый и милый
Лежит на краю, у восточной долины.
Пламенным сердцем, душою любимый,
Памятным днем, обреченной картины.
Есть там река, Есть там облака,
Сияет на небе с сомненьем звезда.
Ярким огнем воскресает любовь,
Тысячи роз раскрываются вновь!
Кто-то умеет спускаться под землю,
Кто-то работать со светом и тенью.
Камнем, водой и огнем не рушимый -
Город волшебный, город любимый!
Яцеленко Илья
Донеччино моя ти мила!
Як не любити тебе ,
Як пригорнутись до тебе,
Рідна колиско моя!
Місто моє кольорове,
Місто яскраве моє,
Ти щастя моє і ти доля.
Мила моя ти земля.
В2 У нас сегодня в гостях выпускница лицея, молодая поэтеса _Семякина Валерия, которая согласилась подарить для нашего альманаха свои работы.
(Выступает со своим стихотворением)
Звучит музыка Аве Мария (Діти зі свічками)
Звертаюся до тебе, світлий Боже!
Й до вас, мільйони янголів небес.
Мій біль, що серце й душу розтривожив,
Два роки мене ранить. І не щез.
Молю про мир в моїй землі стражденній,
Молю про сили, дані всім захисникам!
Щоб мій Донбас, незламний, незнищенний,
Зміг дати відсіч лютим ворогам!
Молю тебе, спини криваве дійство!
Благослови на мир та розквіт край!
Щоб просто у дітей було дитинство,
Кожній дитині ти майбутнє дай!
Благослови зелений край троянд,
Край шахтарів, міцних як ця земля!
Донбас як серце, наш коштовний діамант,
Хай вороги вже підуть звідсіля!
Звертаюся до тебе, світлий Боже!
Й до вас, мільйони янголів небесних!
Ніколи більше хай нога ворожа,
Землі моєї не займе й нехай вже щезне!
Живи, мій край, благословенний Богом!
Живи, Донецьк! Новонароджений, живи!
Моєму місту дай ти, Боже, перемогу!
Почуй молитву, сповнену жаги!
О збережи Донбас, великий Боже,
Хай буде знову мирним небосхил!
З тобою ворогів ми переможем!
Нас всіх ніхто вже не позбавить крил!
Ми живемо! Ми сильні! Тобі вдячні.
Так, Боже, дякуємо від душі.
Випробування нам тяжкі та лячні
Ти недарма для всіх нас залишив.
Нехай, прошу, над цим незламним краєм,
Лунає день у день дитячий сміх!
Хай сонце миру й перемоги сяє.
Хай буде мир і радість тут для всіх!
Та все змінилось. І Донбас змінився.
Розквіт. Згадав. Прокинувся мій край!
О мій Донецьк! Шахтарська ти столиця!
Чиє ти справді серце, пригадай!
І хай же, Боже, мрія вже здійсниться!
І перемігши ворогів і втому,
Мій край розправить крила і помчиться,
В обійми справжній матері. Додому!
В 1: Є велика мудрість щодо мрій. Мрії надають світу інтерес і сенс. Мрії, якщо вони послідовні й розумні, стають ще прекраснішими, коли вони створюють реальний світ за своїм образом і подібністю. Живіть ... мрійте ... любіть ... творіть ...
Учитель. Шановні учні, вчителі, ми дякуємо всіх за увагу та запрошуємо до подальшої співпраці!
