Урок№16.
Тема 2. Обрядове значення квітів, застосування їх у народній медицині (чорнобривці, мак, нагідки, любисток, мальви, півонії, лілії...)
Мета уроку:
сформувати в учнів погляд на квіти як своєрідні обрядові символи, елементи української культури;
формувати в учнів поняття про використання квіткових рослин як лікувальних засобів та основних складових найголовніших обрядодій;
виховувати почуття любові до природи та поваги до історії та культури свого народу.
Обладнання:
буклети, присвячені лікарським рослинам, відео презентація, пучечки засушених лікарських рослин.
Структура уроку:
І.Організація класу
ІІ. Актуалізація опорних знань
Діти, які квіти зазвичай росли на подвір’ї наших предків?
За що їх шанували?
Як використовували у житті?
ІІІ. Мотивація навчання .
З давніх-давен наші пращури жили у тісному зв’язку із природою, любили її, шанували все суще на Землі. Із самого раннього віку вчили дітей дбати про все, що їх оточувало - звірів і птахів, дерева і квіти, землю і воду. Вірили тоді, що живі істоти як і люди, мають душу, спілкуються між собою, навіть можуть дати слушну пораду людині та навіть допомогти в біді.
Як наслідок, багато легенд і переказів, казок та пісень складено про рослини і тварини, що і нині є живими символами України: чорнобривці, мак, нагідки, любисток, мальви, півонії, лілії...Сьогодні на уроці ми спробуємо детально ознайомитись з особливостями цих рослин. ІV. Новий матеріал. (супроводжується переглядом презентації)
Не лише за неповторну красу ми цінуємо ці квіти. Вони також мають і лікувальні властивості, використовуються у різних обрядодіях та як обереги, супроводжують у важливі моменти життя. Лікувальні властивості квітів, трав, плодів знали ще скіфські лікарі. Майже біля кожної хати завжди знаходилося місце і для пахучих яскравих чорнобривців, жовтогарячих нагідок, червоної рути, барвінку й любистку, м'яти і матіоли. Не перелічити нині всіх назв квітів, які прикрашають життя і сучасного українця, виведено багато нових сортів рослин, які увійшли в побут і звичаї народу. Проте магічну силу мають ті, що здавна прижилися в народі як священні рослини. Так вважається, що червону руту, барвінок і любисток садять дівчата, щоб бути завжди коханими і бажаними, а молодиці - щоб була міцною родина. Півники оберігають від нечистої сили, бо півень (від якого походить назва квітки) завжди виступає рятівником - від його співу зникає всяка нечисть. Люди також знали, що кожне зілля має свій час і свою найбільшу силу для лікування. В Україні цілющі трави збирали переважно на свято Купайла, але в деяких регіонах перший збір починався ще раніше: це середа на Русальному тижні (на Трійцю). Збирали трави також на Семена Злата, яке відзначалося 10 травня. Семен вважається покровителем рослин, а в давніші часи свято називалося Зільник. До схід сонця вирушали збирати цілюще зілля. Цілющими вважалися й трави, якими встеляли підлогу на Трійцю, їх збирали і зберігали для лікування. Купальський збір трав починався ще з ночі 23-24 червня. Зіллю, зібраному в цей час, приписували найбільш магічні властивості - воно лікувало від усіх хвороб. Наступний збір трав починався на Маковея (1 серпня). У цей день збирали переважно городні рослини, які вирощували біля хати: мак, соняшник, моркву, кріп, любисток, м'яту, руту. На Спаса (6 серпня) збирали плоди й овочі, заготовляли на зиму, сушили, консервували тощо.
Для кожної хвороби був свій час збирання ліків. Якщо рослини застосовувались для зміцнення організму, підвищення рівня гемоглобіну, збільшення ваги, для "сили" - слід збирати на Молодика, "щоб зростало, як місяць". Коли ж слід позбутися виразки, шкірних хвороб, бородавок тощо - то траву збирати на повний місяць, котрий ітиме на спад, на зменшення. Зі збором цілющого зілля пов'язані дуже давні звичаї, що носять ритуальний характер. Землі треба дякувати за подаровані ліки. Тому перед початком збору під перший кущ чи пагінець рослини кладуть хліб-сіль або копійку. Рослини збирали обов'язково помившись і вдягнувшись у чисту сорочку. Перед збиранням обов'язково молилися і просили в Бога, щоб зібране зілля було помічним від усіляких недугів. За такий короткий час ми звичайно не зможемо детально ознайомитись з усіма рослинами, але хоча б з деякими з них (розповідати можуть учні, що отримали випереджальне завдання).
[pic]
1)Чорнобривці (звучить пісня «Чорнобривців насіяла мати»)
Пахощі чорнобривців з давніх-давен заспокоювали українців після тяжкої виснаженої праці, сприяли розвиткові чоловічої сили, через що хлопчиків традиційно купали у воді з пелюстками чорнобривців. Тому і прикрашали вони українські подвір'я упродовж багатьох століть і нині не втрачають своєї магічної чарівності. Чорнобривці - юнацька краса, символізують рідну домівку, рідний край. Легенда: жила колись в одному селі сім’я. Звичайні, трудящі люди. Сталася в них радісна подія — народилася трійня, три сини-соколи. Такі в них були карі очі, як мед гречаний, такі чорні брови, такі схожі між собою, що рідні, не змовляючись назвали їх Чорнобривцями, хоч кожен мав своє ім’я. Коли підросли, то виявилось, що і таланти у них однакові і різні водночас: один був золотар, другий гончар — керамік, третій різьбяр дерева-кістки-pora. На всю країну стали славні хлопці, звідусюди приїздили до них подивитись на їх майстерність, придбати бодай одну річ, яка кому до вподоби. Трапилось так, що в село одного дня ввірвався ворожий загін, до грабежу-розбою взялися. Дійшли до хати майстрів-чорнобривців. Розгребли все, що було в майстерні. Розгорілися жадобою, і забрали в полон майстрів. Як не благали, як не відкуплялись —ніщо не допомогло: повезли хлопців у чужу землю. Тяжко тужили батьки, а від синочків, ані чутки, ані звістки. Йшли роки, підросла сестричка. Бачила, які сумні тато й мама, все допитувалась - чому? Довго не розповідали, а потім якось бабуся все оповіла. І вирішила дівчина іти в чужий край, шукати братів. Ніякі вмовляння не допомогли. Довго блукала дівчина світом: ніхто не чув про чорнобривців. А потім якийсь дідо сказав їй: «Це, мабуть твої брати були! Вони всі троє однаковісінькі, та такі ж гарнесенькі. Хан їх і голодом морив, і бив, наказуючи працювати. А вони одне у відповідь: - Відвезіть нас додому. Ми будемо працювати, і все зроблене забирайте. Але тільки вдома ми можемо робити такі речі, як ви бачите. Бо стільки тих виробів привезли з ними! Хан наказав їх бити, поки не згодяться працювати. Забили їх до смерті»... - Дідуню! Аде вони поховані? - А їх ніхто не ховав. Хан наказав викинути в степ. Там зараз тільки кісточки тліють. - Покажіть, де це! благаю Вас! Позбирала в торбинку кісточки братів, бо вже мало що й лишилося. Схудла, змарніла, але дійшла додому. З великою радістю зустріли батьки і все село дівчину. Поплакали над долею хлопців-чорнобривців, та й розійшлися додому. А батьки поховали в садку останки своїх синів. За якийсь час побігла дівчина в садок, і зачудувалася: на могилці братів розцвіли дивні квіти. Покликала батьків, і ті водночас мовили: «Чорнобривці!» Полюбили ті квіти на Україні, рідко біля якої хати їх немає. Отак повернулися нетлінною красою додому хлопці-чорнобривці.
Чорнобривці згадуються у деяких весільних піснях:
Перше було літечко, а тепер зима,
Посіяла чорнобривці, та вже не пора.
А вже мої чорнобривці розцвітають,
Уже мою русу косу розплітають
Ця рослина не тільки декоративна, а ще й корисна. Наприклад, за допомогою настою з чорнобривців можна вберегти урожай ягід від шкідників, і до речі, такий ефективний засіб є цілком екологічно безпечним. Наші пращури про користь яскравих чорнобривців дізналися ще дуже давно. Сьогодні слава цих простих, але дуже корисних квітів поступово починає відроджуватися. Запах чорнобривців досить специфічний, але це не заважає квітці заспокоювати нервову систему і лікувати від стресів. Настої з квітів - прекрасні пото - і сечогінні засоби . Народна медицина рекомендує спробувати лікування чорнобривцями людям, що страждають від проблем з підшлунковою залозою. Додавши кілька квіточок в чайну заварку, можна отримати справжній цілющий напій. Такий чай допоможе зміцнити імунітет і побороти простудні та вірусні захворювання. Чорнобривці можна і потрібно додавати в їжу людям із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Квіти нормалізують травлення і приведуть в порядок загальне самопочуття. Квіти відновлюють шкіру після ран та опіків; лікують стоматит і ангіну; нормалізують стан судин. Свіжовичавлений сік чорнобривців допомагає позбутися від хворобливих відчуттів, набряку та свербежу після укусів комах.
[pic]
2)Важливим оберегом житла є мак. Його насінням, освяченим на свято Маковея, обсипають садибу, людей і худобу. Мак вважається добрим лікарським засобом від безсоння, виразки шлунку. Традиційні коржі з маком люблять усі. Проте нині не часто вдається виростити цю корисну рослину, яка здавна була традиційною для українців, не часто й знайдеш булочок чи печива з маком. Так звана "боротьба з наркоманією" стала причиною повного винищення маку на городах і в квітниках. Хоча й каже народна мудрість; "Сім літ мак не родив, а голоду не було", проте шкода, що зникає давня традиція. Мак вплітають у віночки дівчата, вишивають на сорочках та рушниках. Мак — найдревніша рослина. Про цю чудову рослину в Україні існує багато легенд. І ось одна із них. «Було це давно-давно, коли ще на нашу землю нападали кочівники-печеніги. В одному місті жили дуже вродливі дівчата. Хороводи водили, пісень співали. Побачили це печеніги і вирішили захопити дівчат у полон. Підстерегли вони, коли загін воїнів залишив місто і пішов у похід, та й оточили місто з усіх сторін. Зрозуміли дівчата, що їм прийшов кінець і вирішили врятуватися, втекти з міста через підземний хід. Вийшли вони на широке зелене поле і кинулись тікати до лісу.Та побачили їх вороги і оточили з усіх сторін. І звернулася тоді найвродливіша дівчина, донька воєводи, із проханням до матінки-землі: — Матінко-земле, врятуй нас від неволі, від життя страшного у печенігів-нечестивців. Допоможи нам знищити їх! І зглянулася земля-матінка на сльози дівчат-полонянок. Тільки доторкнеться до дівчини печеніг, як вона стає квіткою-маком, червоною, як жар і красивою, як самі дівчата. Так і не змогли вороги захопити в полон жодної дівчини. Потомилися печеніги і вирішили спочити. Та тільки розсідлали коней і лягли на землю, як поснули непробудним сном. Це дівчата наслали на них сон-дрімоту, відплатили за себе. Рано-вранці поверталися із походу руські воїни. І побачили вони червону, як жар, долину маків, а біля них сплячих ворогів-печенігів. Кинулися вони на печенігів і повбивали всіх. І коли пролилася остання крапля крові печенігів, кожна квітка маку ожила і стала дівчиною. У руках дівчата тримали червоні квіти маку і подарували їх воїнам-визволителям. І земля-матінка залишила на згадку про цей бій квіти маку. Вони щороку виростали на цій долині і радували око людям своєю красою».
[pic]
Мак нині обраний як символ пам'яті жертв Другої світової війни.
Широко розповсюдженим було вірування в чудодійні властивості маку як оберегу від лиходійства відьом, упирів та інших істот.
У піснях маків цвіт прирівнюється до швидкоплинного людського життя:
Пройшов мій вік, як маків цвіт,
Що вдень цвіте, а вночі опаде.
Можна зустріти також поетичне порівняння маківки з матір'ю - головою роду: Да нема цвіту, світлішого над маківку, Да нема роду, ріднішого над матінку.
[pic]
3) Нагідки належать до сімейства календули, які цвітуть до глибокої осені і можуть вижити навіть у саму суху погоду. Нагідки дуже яскраві, що привертає до них увагу і вони мають різне значення в різних культурах. Латинська назва календули походить від латинського слова Calendae. Це означає перший день місяця. Calendae також можна перевести як маленький годинник або календар. Наші предки вважали, що нагідки передбачають зміну погоди. Якщо нігтики не відчиняються рано вранці, це зазначає погану і штормову погоду. Календула міцно асоціюється з сонцем через свій яскраво жовтий і золотий колір і символізує пристрасть і творчість. Вона стимулює творчу сторону людини і робить його більш творчим і натхненним у житті. Квіти календули використовують, щоб зробити жовту фарбу для тканини. В українців часто нагідки були символом туги і навіть розпачі. Добрий засіб від безсоння. З цією метою квіти рослини добавляли дітям у купіль, клали під голову, давали пити з молоком. Щоб вивести веснянки, пропонували мазь зі смажених на сметані нагідок. На Гуцульщині напар квітів давали замість чаю хворим дітям, купали новонароджених, «аби були ладні», мили голову, коли боліла, лікували очні захворювання, рани, виразки та ін.
[pic]
4) Любисток («люби-зілє», «люби мене») – на кожному подвір’ї обов’язково можна було його зустріти, тому й був це: оберіг хати, обійстя, ланів та садів, повіток, криниць, річок, сіножатей, гаїв та дібров; символ любові, злагоди, «чар-зілля на любов». «Купати в любистку» - будуть дівчата любити, як у тій пісні: Чи ти в любистку купався, Що так мені сподобався? Любисток має особливу чарівну силу, коли зібраний під Купала. Дівчата носили траву під пахвою, вважаючи, що так вони швидше сподобаються юнакам. У купальській пісні розповідається, як «Івана» порубали «на капустоньку» за те, що він перейшов дівчатам дорогу, і посіяли його «в трьох городцях», і виросли «три зіллєчка»: барвінок, васильок і любисток: Зелененький барвіночок На віночки для дівочок; Василечек для запаху; Любисточок для любощів. Любисток, напої, настої та відвари з нього зажили великої популярності в народі. Настоєм умивалися, щоб лице було чистим, білим. Він «фіксує» увагу хлопця на звабі дівчини, її цноті, вірності та відданості.
[pic]
5) (Звучить пісня «Мальви»)Одного разу в лісі заблукав мисливець. Бродив серед дерев він дуже довго, втомився і сів на камінь біля води - відпочити. Думки його були сумні: «Одинокий я ... Нікого в мене немає. І чекає мене тепер смерть на самоті, в лісі. Ніким не буду я знайдений, ніхто не прийде мені на допомогу. Як дивно швидко пролетіло життя, так безглуздо вмерти ... » І раптом між дерев майнув чийсь силует - красива висока дівчина помахала йому своєю хусткою. Мисливець встав, готовий підійти до неї, але хтось торкнувся його руки. Обертається мисливець, а там стоїть стара. Страшна, висохла, в старому, але дорогому вбранні. Каже вона мисливцеві: «Чого ти сумуєш, мисливець? Жени тугу геть! Є тут не далеко місце непросте, чарівне - як ступить туди твоя нога, так весь смуток і піде! Але самому тобі туди ніяк не добратися, а я тебе відведу. Я живу там недалечко, всі стежки дано зазнала. Тільки ти мене через річку перенеси - я-то зовсім стара стала, не пройду, плином знесе! .. » Мисливець тим вигадкам не повірив, та шкода йому її стало - посадив бабусю на плечі й поніс. А вона крекче да кашляє - зараз візьме та й розвалиться! Важко було нести її мисливцеві. Та шкода стару, нікуди не дінешся. Йдуть вони, раптом знову хтось хусточкою через дерева махає. Мисливець не зупиняється, ступає в крижану воду. Ступив - і раптом стало йому легко і добре. Йде далі - і з кожним кроком все краще йому стає! І чудно йому якось стало - хусточка ввижається і світиться - манить. Мисливець йде по воді, і вже нічого крім хустки того не бачить. Вийшов він на берег, а перед ним висока мальва росте. Стара зникла кудись, ніби розчинилася в повітрі! А замість неї обняла мисливця красна дівиця, в яку закохався він безоглядно. І став мисливець жити щасливіше всіх щасливих, на життя не скаржився, а тільки радів, і лісових жителів вбивати перестав. Ось так чарівна мальва вказала мисливцеві його щасливу дорогу. Подібні легенди про квіти зі щасливим кінцем зустрічаються часто, адже квіти несуть в собі позитивну енергетику та ... нерідко допомагають людині! Чи не найбільш поширеною і улюбленою в Україні здавна вважали рожу рожеву, або мальву. Прийшла до нас мальва з Південної Азії. Ця рослина має понад півтори тисячі видів. Високі стебла, густо вкриті яскравими ніжними квітками та великими лапатими листками, живою стіною закривають майже кожну сільську хату. Безліч відтінків: від білого, рожевого до червоного й багряного, створює дивовижну веселку навколо оселі. Назва мальва - латинського походження. Назва рожа - пізнішого походження, вірогідно, запозичена з німецької мови. В Україні цю квітку ще називають калачиками за формою плодів, схожих на калачі. Мальви в Україні ростуть і в дикому стані, в лісах, лісосмугах, на узбіччях доріг. Вони мають білий або блідо-рожевий колір, іноді використовуються як кормові рослини. Відваром дикої мальви лікують бронхіти, кашлі, роблять примочки. З культурних мальв темного кольору робили природні барвники.
[pic]
6) За красою своєї великої яскраво забарвленої квітки і витонченого різьбленого листя півонія – одна з найдивовижніших рослин наших садів. У минулому, коли в багатих панських маєтках на опорядження квітників звертали особливу увагу, півонія, зимуючи в ґрунті впродовж багатьох років, сягала значного розміру, щорічно даруючи численні розкішні квіти. У півонії прекрасне все – ефектні, часто дуже запашні квіти, різноманіття їх форм і широка палітра забарвлення, а ще декоративний кущ з красиво різьбленим листям. Вона гарна і весною, коли тільки з’являються червоні стріли паростків, і після квітування до самісінької глибокої осені, коли її густо усипаний листям кущ стає не лише окрасою саду, а й прекрасним плотом для квітучих рослин. Існує стародавня грецька легенда, котра пов’язана з ім’ям учня давньогрецького лікаря Ескулапа – Пеона, який за допомогою цієї рослини здійснив дивовижне зцілення володаря підземного царства Плутона від рани, нанесеної Геркулесом. Чудове зцілення викликало у вчителя таку заздрість, що він наказав таємно умертвити Пеона. Плутон же в знак вдячності не дав йому загинути, перетворивши на прекрасну квітку – півонію. Ще в давнину півонія славилася своїми чудодійними властивостями і вважалася одним із чудес творіння. Мовою квітів у східних народів півонія означає «сором’язливість», звідси, очевидно, і вислів: «вона спалахнула, мов півонія» – про дівчину, яка почервоніла. У народній медицині найбільш популярні два види півонії — лікарська та Маріїн корінь. Наші предки півонію застосовували проти головного болю, епілепсії, нічних жахів. А в східній медицині півонію й досі вживають для лікування хворої печінки та як кровоспинний засіб. Застосовували її і як відхаркувальний, сечогінний і болетамувальний засіб. Корені посилюють також перистальтику кишок, діють протиспастично при кашлюку, астмі, зменшують біль при подагрі. Застосовують гарячий настій — пів чайної ложки подрібненого кореня на склянку (посилена доза) або дві (слабша доза) окропу (добова доза).
[pic] [pic]
7) Лілії білі, лілії милі.
Тихе озерце, сонячні хвилі.
Літечко-літо. Хлюпають хвилі
Милують, лащать лілії білі.
Під назвою лілія або лілея насправді ховаються дві зовсім різні квітки: латаття біле, що можна побачити в озерах або тихих річкових плесах, та лілія біла- висока дивовижна, з неповторним ароматом квітка, що росте в наших садках. Чудна біла лілія - уособлення невинності і чистоти. Їй приписували божественне походження стародавні греки - за їхніми словами, вона виросла з молока матері богів Юнони. Але набагато раніше греків лілія була відома давнім персам, столиця яких називалася Суза, тобто "Місто лілій". На Русі біла лілія вважалася символом непорочності і чистоти, тому її часто дарували нареченим. Краса білої лілії знаходила відображення в народних піснях, легендах, билинах, в багатьох художніх творах. Цю чарівну квітку завжди любила молодь. Юні дівчата плели з лілей гірлянди, прикрашали ними волосся . Давня легенда так розповідає про появу лілії: «Це було в давнину, коли в широкі степи України залітали орди татарські. Страшний то був час: горіли села, лилась кров, лились сльози. Старих людей рубали, молодих дівчат і хлопців забирали в полон і гнали в невідому країну. В одному селі росли і розквітали красиві вродою і станом чорноокі, працьовиті красуні. Ніжні, непорочні, як білий цвіт лілії. Одного разу на село налетіли татари. Дівчата, щоб не йти в неволю, втопились в бистрій і глибокій річці. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанку з’явились білі пуп’янки невідомих квітів. Коли зійшло сонце, невідомі квіти розцвіли яскравим, сліпучим цвітом. Здавалось, що ніжні руки дівчат тягнуться до сонця, вітають світло. А ввечері, з запахом сонця,– ховалися від чорної ночі. З того часу ці чудові ніжні квіти, які прозвали ліліями просипаються з сонцем і засипають з його заходом. Усі люблять цю чудову квітку за її вишукану красу і приємні пахощі. Народні цілителі давно помітили лікарські властивості цієї рослини. Лілія відома як болезаспокійливий, кровоспинний, сечогінний та ранозагоювальний засіб. Здавна люблять лілію молоденькі дівчата. З неї готують мазь, яка допомагає при проблемній шкірі: Олія білої лілії допоможе дуже довго залишитися молодими й чарівними. Лілійний аромат здатний подарувати святковий настрій, відчуття радості, знімає нервову напругу, позбавляє нагромадженого стресу. Саме тому дуже корисно приймати ванни з олією білої лілії і робити ванночки для ніг, тому що олія має ще й дезодорувальну властивість. Олію, настояну на квітках лілії, добре застосовувати як живильний крем або молочко для всього тіла під час масажу. Свіжі пелюстки квіток лілії помістіть у темну пляшечку і залийте охолодженою кип'яченою олією. Залиште на 2 тижні в темному місці. У таких умовах олія зберігає свої цілющі властивості в домашній аптечці багато років.
Обрядові дії, пов'язані з рослинністю, відігравали важливу роль в календарних святах. Ці обряди мали забезпечити людині здоров'я, зміцнити добробут сім'ї, посилити плодючість землі й худоби, вберегти господарство від нечистої сили. Особливе місце займали рослини-символи у сімейних обрядах. Жодне весілля на Україні не обходилося без барвінку і калини, якими прикрашали коровай та вінок молодої.
[pic]
V. Рефлексія. Віршики у виконанні учнів.
Запишалась бузина:
"В світі я така одна,
З запашного мого цвіту
Кашлю вмить позбавлять ліки,
Із ягід - смачне варення,
Хто ж корисніший за мене?"
-Не хвались, - сказав їй глід,-
Мої ягоди та цвіт
серце вилікують вмить
Обізвалася шипшина:
Є й в мені цілюща сила".
Вітаміну С багато
Може кожен скуштувати
Ну а жовтий звіробій
Вихвалявся і собі:
"Сто хвороб мене боїться".
-Годі,годі,зупиніться,
Перестаньте сперечатись,-
Це стара калина-мати
"Заспокоїла рослин:
Здавна всі ми як один:
І жасмин,і дев"ясил
Додають здоров"я й сил,
Живокіст, беріз бруньки
Зцілюють всіх залюбки.
Материнка,валер"яна,-
Також ліки непогані.
І медунка, й зелен-м"ята
Теж уміють лікувати.
Із ромашки та малини
Відвари будуть теж смачними,
Горобина, подорожник -
Ліки з них зробити можна,
Поруч хоч нема лікарні,
Ми помічники все ж гарні.
VІ.Заключне слово вчителя. Діти, давайте просто послухаємо гарну пісню. Звучить пісня «У нас на Україні»
VІІ. Намалювати улюблену рослину. Підготувати легенди та казки про дерева.
Джерела
Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.
Джерело: [link] http://ukrlitera.ru/index.php/419-mifi-i-legendi-ukrainciv/3433-chornobrivci
